Uber Files: 124 000 документів і таємні угоди з Макроном

10 липня 2022 року британська The Guardian оприлюднила 124 000 внутрішніх документів Uber, які колишній головний лобіст компанії в Європі, на Близькому Сході й в Африці Марк МакҐанн передав виданню та Міжнародному консорціуму журналістів-розслідувачів (ICIJ), — переписку, презентації й меседжі керівництва, що охоплюють 2013–2017 роки й показують, як компанія таємно домагалася підтримки міністра економіки Франції Емманюеля Макрона та колишньої єврокомісарки Нелі Крус під час штурмової експансії в майже 40 країнах.

Це був найбільший витік корпоративних документів про політичне лобі з часів Panama Papers. Над матеріалом працювали 180 журналістів із 29 країн, а сама Uber згодом визнала описані практики «помилками» минулої доби. Головна цінність документів — у механіці: вони показують, як приватна компанія на кілька років перехопила регуляторну політику половини Європи, обходячи слідство й купуючи доступ до перших осіб держав.

Що саме передав МакҐанн

Масив складається переважно з електронних листів — понад 83 000 повідомлень — та кількох тисяч інших файлів: службових записок, стратегічних презентацій, а також листування у WhatsApp та iMessage між топменеджерами. Період — з 2013 по 2017 рік, тобто епоха, коли Uber виходила на нові ринки швидше, ніж місцеві регулятори встигали виписати перше попередження. Керував європейським напрямом саме МакҐанн, ірландський лобіст, якого компанія найняла у 2014 році, щоб відкривати двері до урядів.

Через вісім років він сам ці двері й розкрив. МакҐанн пояснив мотив у розмові з журналістами, які готували публікацію.

«Коли виявилося, що все було не так, ми фактично продали людям брехню. Як можна мати чисте сумління, якщо ти не встанеш і не визнаєш власного внеску в те, як з цими людьми поводяться сьогодні?»

Марк МакҐанн, колишній головний лобіст Uber у Європі, ICIJ, липень 2022

Документи фіксують контакти з першими особами низки держав. Серед адресатів лобі — тодішній міністр економіки Франції Емманюель Макрон, віцепрезидент США Джо Байден, канцлер казначейства Британії Джордж Осборн, прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху, прем’єр Ірландії Енда Кенні і — що особливо відгукується для німецького читача — мер Гамбурга Олаф Шольц, який згодом стане канцлером ФРН. Той самий Шольц, чиє ім’я фігурує і в іншій великій німецькій справі — податковій афері Cum-Ex.

Масштаб доступу вражає. Загалом файли фіксують понад сто зустрічей із державними посадовцями у 18 країнах та в інституціях ЄС. Найпоказовіший епізод стосується Джо Байдена. У січні 2016 року на Всесвітньому економічному форумі в Давосі тодішній віцепрезидент США зустрівся з Каланіком — і, за документами, був настільки вражений, що переписав частину своєї денної промови про цифрові технології, згадавши компанію, яка обіцяє додати мільйони робочих місць. Сам Каланік поставився до зустрічі без пієтету: коли Байден запізнювався, він написав колезі, що «кожна хвилина його запізнення — це на хвилину менше часу, який він матиме зі мною».

Із Джорджем Осборном, канцлером казначейства Британії, керівники Uber зустрічалися особисто. З прем’єрами Ірландії та Ізраїлю — так само. Схема була всюди однакова: вийти напряму на найвищий рівень, отримати політичне прикриття, а вже потім розбиратися з місцевими регуляторами й таксомоторними спілками, які на той момент уже програли, навіть цього не усвідомлюючи. Про те, як великий капітал легально купує доступ до європейських урядів, ми писали й у матеріалі про торгівлю «золотими паспортами» в ЄС.

«Кіл-світч»: як Uber осліплювала слідчих

Найгостріше в документах — не лобі, а те, що компанія робила, коли по неї приходила поліція. Файли описують інструмент, який усередині називали kill switch — «аварійний вимикач». Коли слідчі заходили в офіс із ордером, менеджер на місці надсилав сигнал, і центральні сервери миттєво відрізали локальні комп’ютери від корпоративних систем. Слідчі бачили порожні екрани.

За даними ICIJ, «аварійний вимикач» вмикали під час рейдів щонайменше у Франції, Нідерландах, Бельгії, Індії, Угорщині та Румунії. У Нідерландах посадовцю компанії згодом виписали штраф — символічні 750 євро за відмову співпрацювати зі слідством. Сам Тревіс Каланік, співзасновник і тодішній гендиректор Uber, у листуванні прямо санкціонував застосування механізму. «Будь ласка, натисніть kill switch якнайшвидше», — писав один із керівників під час рейду в Амстердамі, і документи показують, що це була не імпровізація, а протокол.

Показова деталь: рішення про застосування «вимикача» ухвалювали не рядові співробітники, а керівники найвищого рівня, часом у режимі реального часу через месенджери, поки слідчі вже стояли в дверях офісу. Тобто йшлося не про паніку окремого менеджера, а про свідому, відрепетирувану корпоративну процедуру перешкоджання розслідуванню — те, що в багатьох юрисдикціях кваліфікується як окремий злочин. Документи не залишають простору для трактування «ми не знали»: листування показує, що керівництво розуміло і що робить поліція, і що робить у відповідь сама компанія.

Паралельно працював інший інструмент — Greyball. Це була програмна надбудова, яка розпізнавала пристрої правоохоронців і показувала їм фейкову версію застосунку: карту з машинами-примарами, що ніколи не приїдуть. У такий спосіб інспектор, який хотів спіймати нелегального водія на замовленні, ганявся за автомобілями, яких не існувало. Greyball, за документами, застосовували в Бельгії, Нідерландах, Німеччині, Іспанії та Данії; офіційно від нього відмовилися 2017 року після розголосу в пресі.

Ця логіка — технологія як щит проти держави — ставить Uber в один ряд із фірмами, чиї цифрові інструменти обслуговують владу або обходять її. Про те, як програмне забезпечення стає інструментом впливу, ми докладно писали в матеріалі про Palantir Пітера Тіля.

Париж, Марсель і людина на ім’я Макрон

Центральна політична фігура витоку — Емманюель Макрон. У 2014–2016 роках, будучи міністром економіки Франції, він, за документами, підтримував із керівництвом Uber значно тісніший контакт, ніж передбачає посада. Французька Le Monde задокументувала понад десяток обмінів повідомленнями між компанією та Макроном у період з вересня 2014 по лютий 2016 року. У листуванні міністр повідомляв лобістам, що особисто «домовився» з опонентами компанії всередині французького уряду.

Найпоказовіший епізод стосується Марселя. Коли місцева влада заборонила сервіс UberPop — модель, за якою за кермо міг сісти будь-хто без ліцензії таксі, — Макрон, за свідченням МакҐанна, сказав, що займеться питанням особисто. Заборону скасували за два дні. Через сім років, коли французький парламент розслідував цю історію, колишній лобіст описав ставлення компанії без прикрас.

«Команди Uber були в захваті від того, що Макрон узяв на себе роль нашого адвоката всередині уряду, щоб поставити на перше місце інтерес споживача».

Марк МакҐанн, свідчення слідчій комісії Національних зборів Франції, 2023

18 липня 2023 року слідча комісія Національних зборів Франції оприлюднила висновок. Формулювання були обережні за формою й жорсткі за суттю.

«Інтенсивність контактів між Uber, Емманюелем Макроном і його кабінетом свідчить про непрозорі, але привілейовані стосунки… Це виявляє нездатність нашої системи вимірювати й запобігати впливу приватних інтересів на ухвалення публічних рішень».

Висновок слідчої комісії Національних зборів Франції, 18 липня 2023

Комісія нарахувала 34 контакти між Uber та президентським офісом уже в період 2018–2022 років, тобто після того, як Макрон став президентом. Депутати також зафіксували, що Макрон запрошував тодішнього гендиректора Uber France Тібо Сімфаля на вечерю й порушував питання фінансування виборчої кампанії. Обіцянки компанії щодо створення робочих місць, зазначив звіт, залишилися невиконаними. Кримінальних наслідків для чинного президента розслідування не мало — воно фіксувало політичну відповідальність, а не злочин.

«Обертові двері» Брюсселя: справа Нелі Крус

Друга європейська фігура витоку — нідерландка Нелі Крус, яка до 2014 року відповідала в Єврокомісії спершу за конкуренцію, а потім за цифровий порядок денний. Після відходу з посади для колишніх комісарів діє 18-місячний «період охолодження», протягом якого їм заборонено лобіювати структури ЄС в інтересах бізнесу. Документи Uber показують, що Крус цю паузу не витримала.

За матеріалами ICIJ, ще під час дії заборони вона тиснула на нідерландських посадовців, щоб ті втрутилися в розслідування, яке місцева влада вела проти амстердамського офісу Uber. Сама Єврокомісія відхилила її прохання ввійти до консультативної ради компанії в цей період, а потім відмовила й в апеляції. Формально Крус наполягала, що чинних правил не порушувала.

«Відповідно до моїх етичних обов’язків як колишньої європейської комісарки, я не мала жодної формальної чи неформальної ролі в Uber» до завершення періоду охолодження.

Нелі Крус, колишня єврокомісарка, коментар для ICIJ

Щойно пауза минула, Крус увійшла до консультативної ради Uber. Компанія пропонувала їй 200 000 доларів за головування в ній. У внутрішньому листуванні менеджери самі обговорювали ризик: вона могла стати, як писали вони, «обличчям дискусій про обертові двері та кумівський капіталізм технологій». Європейська омбудсменка Емілі О’Райллі назвала ситуацію тривожною.

«Шкода, якої завдають адміністрації ЄС, коли колишні комісари використовують свої мережі й репутацію на користь приватного сектору, часом у ситуаціях явного конфлікту інтересів».

Емілі О’Райллі, Європейська омбудсменка, коментар для ICIJ

Механізм «обертових дверей» — коли регулятор наймається до того, кого мав регулювати, — не є винаходом Uber. Той самий сюжет ЄС переживає й нині: показова тут історія колишнього єврокомісара й лорда, докладно розібрана в матеріалі про розслідування OLAF навколо Пітера Мандельсона. Але саме файли Uber уперше показали цей механізм у динаміці — з листами, сумами й іменами.

Бюджет $90 млн і зброя на ім’я «водій»

Масштаб операції вимірюється сумою. За документами, на 2016 рік Uber заклала глобальний бюджет на лобі та суміжну діяльність у 90 мільйонів доларів. Ці гроші йшли не лише на зустрічі з міністрами. Частину спрямовували на науку: компанія залучала професорів у Європі та США, платила декому шестизначні гонорари за дослідження, наперед узгоджуючи, які тези ті мають доносити й у яких медіа виступати з «висновками». У Франції у 2014 році на місцевих майданчиках з’явилися 19 фейкових статей на користь компанії.

Найцинічніша частина стратегії стосувалася самих водіїв. Коли французькі таксисти вийшли на вулиці проти Uber і сутички переросли в насильство, Каланік, за документами, побачив у цьому не загрозу, а важіль.

«Гадаю, воно того варте. Насильство гарантує успіх».

Тревіс Каланік, співзасновник і CEO Uber, внутрішнє листування, за матеріалами Uber Files

Логіка була проста: що агресивніше держава чи таксисти тиснуть на водіїв Uber, то сильніший медійний образ жертви, то легше мобілізувати клієнтів і водіїв проти регуляторів. Цю механіку МакҐанн згодом описав депутатам Європарламенту 25 жовтня 2022 року — і його формулювання стали заголовками по всій Європі.

«Ми кооптували саму демократію, використовуючи політичну силу споживачів, публічно тиснучи на виборних посадовців, щоб ті відступили, топлячи їх у мільйонах петицій водіїв… Ми перетворили наших водіїв і наших клієнтів на зброю. Вони належали нам — щоб їх використати в ім’я місії».

Марк МакҐанн, слухання Комітету із зайнятості Європарламенту, 25 жовтня 2022

Купувалася не лише преса, а й наука. За словами МакҐанна, компанія залучала високопрофільних професорів, надавала їм дані, наперед формулювала тези, які дослідження мало донести, і навіть визначала медіа, де вчені виступатимуть зі «своїми» висновками. Академічна незалежність тут була декорацією: замовник заздалегідь знав відповідь, яку хотів отримати, і платив за її наукове оформлення.

Так само методично працювала й механіка з водіями. МакҐанн описав депутатам класичну схему «принади й підміни»: спершу людей заманювали в застосунок обіцянками високих заробітків, а щойно вони ставали залежними від платформи як єдиного джерела доходу, умови погіршували — знижували тарифи, підвищували комісію. Ті самі водії, яких компанія публічно називала «незалежними підприємцями», у внутрішній логіці Uber були ресурсом, що його виводили на вулиці проти регуляторів, коли це було вигідно, і чиї доходи врізали, коли ринок був уже захоплений. Саме цей розрив між публічною риторикою про «свободу» й внутрішньою реальністю і став, за словами МакҐанна, причиною, чому він зрештою заговорив.

Те, що МакҐанн назвав кооптацією демократії, за структурою нагадує іншу історію, де приватні дані й таргетована мобілізація виборців стали політичним інструментом, — справу Cambridge Analytica. Різниця в тому, що Uber мобілізувала не через профілі у Facebook, а через застосунок у кишені мільйонів людей, які думали, що просто замовляють таксі.

Кремль у пасажирському кріслі

Окрема глава витоку стосується Росії — і для українського читача вона найважливіша. Документи показують, що заради виходу на російський ринок Uber свідомо будувала стосунки з людьми з найближчого оточення Володимира Путіна. У 2016 році компанія продала пакет своїх акцій на 200 мільйонів доларів інвестиційній фірмі LetterOne, яку контролюють мільярдери Михайло Фрідман і Петро Авен. Разом із цими грошима LetterOne отримала опціон — право згодом докупити акцій Uber ще на 50 мільйонів доларів за пільговою ціною.

Паралельно Uber домовлялася зі Сбербанком, який очолював Герман Греф, та з холдингом USM, співвласником якого є Алішер Усманов, на той момент шоста за статками людина Росії. Внутрішня записка компанії не приховувала, навіщо потрібні ці партнери.

«Особиста участь Михайла Фрідмана й Петра Авена (LetterOne) та Германа Грефа (Сбербанк), кожен з яких дуже близький до Володимира Путіна, означає, що ми маємо доступ до політичних вказівок і підтримки на найвищому рівні».

Внутрішня записка Uber, за матеріалами Uber Files і The Washington Post, 2022

Компанія, яка публічно продавала себе світу як символ каліфорнійського стартап-лібералізму, у Москві шукала «політичних вказівок» у людей, підсанкційних після 2022 року за зв’язки з Кремлем. LetterOne навіть радила Uber найняти окремо головного лобіста «Альфа-групи» — Фрідманового банку. Юристи Uber, за документами, застерігали, що виплати цьому лобісту можуть порушити американський закон про боротьбу з корупцією за кордоном (FCPA). Прорватися на російський ринок Uber так і не змогла: у 2018 році вона злила свій російський бізнес із «Яндексом», віддавши контроль місцевому гравцю.

Ця історія — не про таксі. Вона про те, як західна корпорація заради частки ринку готова була стати каналом впливу для оточення людини, яка через шість років почне повномасштабну війну. Фрідман і Авен потрапили під санкції ЄС у 2022 році саме через близькість до Путіна.

Хроніка Uber Files

Що каже сама Uber

Компанія не заперечувала автентичність документів. Її офіційна позиція будується на розмежуванні «тодішньої» і «теперішньої» Uber: усе описане, стверджують у корпорації, стосується епохи Каланіка, який пішов з посади CEO у 2017 році під тиском скандалів, і не відображає нинішніх практик під керівництвом Дари Хосровшахі.

«Коли ми кажемо, що Uber сьогодні — інша компанія, ми маємо на увазі це буквально: 90 відсотків нинішніх працівників прийшли після того, як Дара став CEO… Ми не робили й не робитимемо виправдань минулій поведінці, яка явно не відповідає нашим теперішнім цінностям».

Джилл Гейзелбейкер, речниця Uber, заява для медіапартнерів розслідування, 2022

Це зручна лінія захисту, але вона обходить ключове. Документи компрометують не лише Uber — вони компрометують посадовців, які відчиняли їй двері. Каланік пішов; Макрон став президентом і переобрався; Крус вийшла на пенсію без санкцій. Із усіх фігурантів витоку реальну ціну заплатив передусім той, хто його оприлюднив: МакҐанн публічно розповідав, що після викриття зіткнувся з юридичним тиском і проблемами з безпекою. Це і є справжній урок Uber Files — система не покарала тих, хто торгував впливом, зате випробувала на міцність того, хто про це розповів.

Прямих кримінальних проваджень проти Макрона чи Крус витік не спричинив. Головним інституційним наслідком стала директива ЄС про працю на платформах: після років блокування, яке значною мірою забезпечувало саме лобі Uber та подібних компаній, її остаточно узгодили у 2024 році, а держави-члени мають імплементувати норми у національне законодавство до кінця 2026-го. Директива запроваджує презумпцію трудових відносин — тобто частину «незалежних» водіїв і кур’єрів доведеться перекваліфікувати в найманих працівників із соціальними гарантіями.

Механізм «обертових дверей», який файли показали на прикладі Брюсселя, ЄС досі не закрив. Наступний перегляд правил поведінки для колишніх єврокомісарів залишається предметом дискусії, а не рішення. А сам Марк МакҐанн, людина, яка десять років будувала цю машину впливу й одного дня вирішила її розібрати, живе під тиском судових позовів і питань про власну безпеку — на відміну від політиків, чиї імена він оприлюднив.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon