Frontex 2004-2026: €1,12 млрд бюджет, 2 000 мертвих, OLAF

9 жовтня 2020 року, центральна Греція, Егейське море. Голландський патрульний літак Frontex кружляє над гумовим човном з 36 людьми. Біля них — корабель грецької берегової охорони. Літак виходить із зони. Через 30 хвилин човен опиняється у турецьких водах — без двигуна, без води, без пояснень. Це називається pushback, і офіційно його не існує.

За 2020-2021 роки команда журналістів Bellingcat, Der Spiegel, Lighthouse Reports і ARD задокументувала шість таких операцій з повною прив’язкою кораблів Frontex до часу подій. У травні 2021-го The Guardian опублікував підсумкове розслідування Лоренцо Тондо: близько 2 000 загиблих біженців і 40 000 насильно відкинутих за межі Schengen — з участю або мовчазною згодою агентства ЄС. Бюджет цього агентства за 20 років зріс у 204 рази — з €5,5 млн до €1,124 млрд. Його штат росте до 10 000 уніформованих службовців до 2027 року. Це Frontex.

204x за 20 років: як €5,5 млн стали €1,124 млрд

Європейське агентство з прикордонної та берегової охорони — повна офіційна назва — було засноване 3 жовтня 2004 року регламентом Ради 2007/2004. Штаб-квартира — Варшава, Spire Tower, високий скляний хмарочос на Plac Europejski. Перший директор — фінський бригадний генерал Ілкка Лайтінен. На старті у 2005-му в агентства було 45 співробітників і річний бюджет €5,5 млн.

Перший стрибок — 2015 рік. €143,3 млн. Криза біженців у Сирії, перевантажена Греція, тиск Меркель на ЄС. Жан-Клод Юнкер у промові про стан Союзу того року сказав фразу, яка стала програмною: «Не вистачає Європи в цьому Союзі, і не вистачає союзу в цій Європі». 15 грудня 2015-го Єврокомісія запропонувала перетворити Frontex з координатора на «повноцінне агентство». 6 жовтня 2016-го перезапуск відбувся фізично — на болгаро-турецькому кордоні, на очах у камер.

Другий стрибок — Регламент 2019/1896, який набув чинності 4 грудня 2019 року. П’ять нових сфер повноважень: Standing Corps на 10 000 осіб, EUROSUR з супутниковим спостереженням Copernicus, операції повернення мігрантів, антенні офіси в третіх країнах, розширена співпраця з не-членами ЄС. Бюджет цього ж року — €333 млн. Через п’ять років — €1,124 млрд.

Цифри по роках з відкритих звітів агентства такі. 2005 — 5,5. 2010 — 92,8. 2015 — 143,3. 2018 — 320. 2020 — 460. 2022 — 754. 2024 — 922. 2025 — 1 124. Усе в мільйонах євро. Штат за той самий період: 45 → 2 523. План на 2027 — 10 000 уніформованих службовців. Це більше, ніж збройні сили Литви чи Латвії.

Де ці гроші? Близько 40% — операції в Середземному морі. Близько 30% — Standing Corps, його зарплати, форма, тренінги в Польщі. Решта — обладнання: IAI Heron 1 (ізраїльський розвідувальний дрон), три літаки Diamond DA62 і DA42 (чартер через DEA Ltd, базуються на Мальті, літають над Лівією), Beechcraft 350, понад 215 Land Rover Discovery, 4+ Volvo XC60. Гроші платників податків ЄС, тендери — здебільшого закриті.

Фабріс Леджері — людина, яка казала «ми не дорога рятувальна служба»

16 січня 2015 року виконавчим директором Frontex став Фабріс Жоель Роже Леджері, французький високопосадовець з Ельзасу, випускник École normale supérieure і ENA Strasbourg. До цього він керував підрозділом боротьби з нелегальною міграцією у французькому МВС. Призначення сприйняли як технократичне. За сім років роботи його стиль став характеристичним для епохи.

22 квітня 2015 року, після того як біля Лівії потонули близько 800 біженців за один інцидент, ЄС обговорив розширення операції Triton на пошуково-рятувальні функції. Леджері публічно відмовив у цьому. Цитата з його інтерв’ю в The Guardian того ж тижня:

«Перетворення Triton на пошуково-рятувальну операцію підтримає і нагодує бізнес контрабандистів. Краще розширити повітряну розвідку над мальтійськими водами, щоб передбачати більше катастроф».

Фабріс Леджері, виконавчий директор Frontex, інтерв’ю Patrick Kingsley, The Guardian, 22 квітня 2015

За кілька днів європейські міністри все одно дозволили подвоїти Triton. Але внутрішня філософія Леджері залишилася. У січні 2020 року, коли Регламент 2019/1896 уже зобов’язував агентство найняти 40 спостерігачів з прав людини, директор «активно опирався» цьому призначенню, повторюючи штату фразу: «Frontex — не дорога рятувальна служба». Цитата з внутрішнього документа, опублікованого грецьким Ekathimerini у січні 2021-го.

До кінця 2020 року з 40 необхідних офіцерів з прав людини у Frontex був нуль. Це публічно констатувала комісар ЄС з внутрішніх справ Ілва Йоганссон 28 січня 2021-го:

«Згідно з регламентом, у Frontex має бути три заступники виконавчого директора. Немає жодного. Має бути офіцер з фундаментальних прав. Є лише тимчасовий. Має бути 40 спостерігачів з прав людини. Маємо нуль. Багато роботи перед тим, як отримати функціональний Frontex».

Ілва Йоганссон, єврокомісар з внутрішніх справ, прес-брифінг 28 січня 2021

7 грудня 2020 року слідчі OLAF — Європейського управління з боротьби з шахрайством — увірвалися в офіс Леджері та його начальника кабінету Тібо де ля Е Жусселена в Spire Tower. Розслідувалися три речі: домагання, порушення процедур, push-back мігрантів. 18 жовтня 2022-го Європарламент відмовився затвердити бюджет агентства за 2020 рік. Привід — «незадовільне управління», з окремим згадуванням 17 випадків сексуальних домагань (з яких 15 закрили без розслідування) і самогубства співробітника, пов’язаного з домаганнями.

Леджері пішов з посади 28 квітня 2022 року. Не через відставку — формально, його «не подовжили». Подальша траєкторія цікава. У лютому 2024-го він з’явився в інтерв’ю Le Journal du Dimanche як кандидат №3 у списку Національного об’єднання Марін Ле Пен на вибори до Європарламенту. Сформулював свою програму так: «Я хочу боротися з міграційним перевантаженням, яке Єврокомісія та єврократи не вважають проблемою, а вважають проєктом». 16 липня 2024-го він став євродепутатом. Колишній директор Frontex тепер сидить у Парламенті, який не схвалив його ж бюджет за 2020-й.

2 000 мертвих у морі: Guardian викриває push-back, Frontex заперечує

5 травня 2021 року The Guardian опублікував підсумкове розслідування Лоренцо Тондо. Назва — «Розкрито: 2 000 смертей біженців пов’язані з нелегальними push-back ЄС». Базується на трирічному моніторингу Border Violence Monitoring Network, документах Bellingcat, відеоматеріалах Лесбоса, інтерв’ю з вижилими. Цифра — близько 40 тисяч асильно повернених, з яких приблизно 2 000 загинули від утоплення, переохолодження або без вести.

Найдетальніший доказ — спільне розслідування Bellingcat, Der Spiegel, Lighthouse Reports і японського TV Asahi, опубліковане 23 жовтня 2020-го. Команда Ніка Вотерса прив’язала шість окремих push-back у Егейському морі до конкретних кораблів Frontex з номерами, GPS-координатами і часом. Один корабель — естонський патрульний човен Hermes Frontex, березень 2020-го. Інший — латвійський корабель Frontex, серпень 2020-го. У всіх випадках команда документує наступну схему: гумовий човен з біженцями ↦ турецькі води → грецький патруль перехоплює → люди опиняються знову в турецьких водах без двигуна → Frontex знаходиться поряд, але «не бачить».

Окрема історія — Лівія. 28 квітня 2021-го Der Spiegel опублікував репортаж під заголовком «Як Frontex допомагає затягувати мігрантів у лівійські катувальні табори». Авторський колектив — Сара Кретa, Башар Діб, Клаас ван Дайкен, Еммануель Фройденталь, Штеффен Людке, Максиміліан Попп. Команда задокументувала, як літаки Frontex FASS (Frontex Aerial Surveillance Service) — Diamond DA62, Beechcraft 350 — патрулюють зону на 90 миль на північ від Тріполі. Коли вони помічають човен з біженцями, передають координати лівійській «береговій охороні», фактично — лівійським міліціям. Лівійці виловлюють людей і переправляють до таборів, які ООН і Amnesty International описували в численних звітах: тортури, рабство, систематичне насилля. Європейський суд з прав людини у справі Hirsi Jamaa та інші проти Італії 2012 року постановив, що повернення біженців до Лівії є порушенням Конвенції. Frontex продовжує співпрацю з лівійцями. Це не помилка операцій — це політика.

Реакція агентства на викриття. 12 січня 2021 року, того самого дня, коли OLAF підтвердив запуск офіційного розслідування, прес-служба Frontex опублікувала у Twitter 77-секундне промовідео про нову форму уніформованого корпусу. Жодного слова про погибших у морі. Financial Times назвала це «висміюванням самого себе». Внутрішня культура агентства за час Леджері сформулювала просту аксіому: повідомляти про push-back — це шлях не до підвищення, а до звільнення. Цитата зі звіту OLAF, який витік до Der Spiegel:

«Працівникам операційного підрозділу дали зрозуміти, що повідомлення про push-back з участю персоналу Frontex не є шляхом до популярності або просування в агентстві».

Внутрішній звіт OLAF про практику Frontex, цит. за Ekathimerini, січень 2021

138 лобістських зустрічей за 3 роки. Жодної з правозахисниками

У лютому 2021 року брюссельський аналітичний центр Corporate Europe Observatory і нідерландський De Correspondent опублікували розслідування лобістських контактів Frontex. Запит на доступ до документів за період 2017-2019 років дав вражаючу статистику.

За три роки Frontex провів 138 зустрічей з представниками приватного сектору. Розподіл: 108 — компанії, 10 — дослідницькі центри й аналітичні групи, 15 — університети, 1 — неурядова організація. Правозахисні організації — нуль контактів. Серед компаній — Airbus Defence and Space, Israel Aerospace Industries (виробник Heron 1), Saab, Leonardo, Thales, Atos, Vodafone, IBM. Виробники зброї, систем спостереження і біометрики. Понад половина (58%, тобто 14 з 24, які брали участь у конкретних зустрічах 2017 року) не були зареєстровані в Реєстрі прозорості ЄС.

Це означає одне: офіційно ці зустрічі не існували. На питання депутата Європарламенту Тінеке Стрік (Greens/EFA) у 2018 році Леджері відповів письмово: «Frontex зустрічається лише з зареєстрованими лобістами, і у 2017 році зустрічей не було». Документи показали: були чотири зустрічі того ж року. Це введення в оману Європарламенту — у будь-якій нормальній юрисдикції це кваліфікація для звинувачення. У ЄС — це нагода для нових бюджетних рядків.

Один із ключових партнерів — ізраїльська Israel Aerospace Industries. Frontex експлуатує IAI Heron 1 — той самий дрон, що ЦАХАЛ використовує для ударів у Газі та Лівані. Літаки Diamond DA62 у Мальті чартеруються через компанію DEA Ltd, яка обслуговує і американське DEA, і Frontex. Розвідувальна архітектура Середземного моря — спільна для війни США з наркотиками, ізраїльських операцій і європейського «прикордонного контролю». Кордону як такого там немає. Є мережа спостереження, в якій IAI, DEA, Європейське космічне агентство і Frontex — одна екосистема.

Standing Corps: «Потьомкінський корпус» на 10 000 людей

1 січня 2021 року офіційно стартував Standing Corps — перша уніформована силова структура ЄС. План — 10 000 офіцерів до 2027 року, бюджет на форму, зброю, тренування. Реальність першого року була катастрофічною. Журналісти Politico Ернандес-Моралес, Барігацці і Ванат у січні 2021-го опублікували розслідування «Зростальні болі Frontex». Опис настільки гротескний, що цитати говорять самі за себе:

• Кандидатам пропонували контракти в Standing Corps, а наступного дня відкликали пропозицію без пояснень.
• Рекрутів привозили в Польщу для тренінгу, де їм повідомляли, що вони не пройшли медогляд за місяць до того.
• Жодного протоколу COVID-захисту під час тренінгів у 2020-2021.
• Standing Corps не мав права носити зброю на території ЄС, тому що Регламент 2019/1896 не містив правової бази для придбання, реєстрації, зберігання і транспортування вогнепальної зброї.
• Інсайдери почали називати корпус «Потьомкінським» — за російським шаблоном фасадних сіл часів Катерини II.

У червні 2021-го Хіль Аріас Фернандес, колишній заступник директора Frontex, дав інтерв’ю The Guardian, де відверто заявив:

«Процес відбору в Standing Corps не має жодних запобіжників проти проникнення ультраправих екстремістів. Це структурний дефект, який вкорінений у відсутності перевірки походження кандидатів».

Хіль Аріас Фернандес, колишній заступник директора Frontex, The Guardian, червень 2021

До 2026 року Standing Corps зріс до приблизно 4 800 уніформованих службовців. План на 2027-й залишається — 10 000. Це більше, ніж у регулярних збройних силах Албанії, Словенії або Естонії. ЄС створює свою першу армію — без формального військового мандата, без парламентського контролю над оперативними рішеннями, з підпорядкуванням виконавчому директору, якого призначає Управління правління (Management Board) з 28 чиновників міністерств внутрішніх справ.

Робочі угоди з Росією, Білоруссю, Україною. Усі одночасно

Станом на 2024 рік у Frontex 18 робочих угод з не-членами ЄС. Серед них — Албанія, Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Боснія, Канада, Кабо-Верде, Грузія, Косово, Молдова, Чорногорія, Нігерія, Північна Македонія, Росія, Сербія, Туреччина, Україна, США. Окрема угода — з Радою командирів прикордонних військ СНД.

Так. У 2024 році, через два роки після повномасштабного російського вторгнення, угода Frontex з Росією формально не розірвана. Зупинено практичне виконання, але юридичний рамковий документ залишається. Те саме з Білоруссю Лукашенка, яка штучно створила міграційну кризу на польсько-білоруському кордоні у 2021 році. Те саме з Лукашенко, який після цього й залишився у списку «партнерів» Frontex поряд з Україною. Це не дипломатична логіка — це бюрократична інерція. У Брюсселі немає відділу, який би займався переглядом старих робочих угод. Тому вони просто лежать.

Україна — окремий випадок. Перша робоча угода — 11 червня 2007 року. У 2014-му, після Майдану і початку війни, її доповнили додатковими протоколами. Frontex відкрив зв’язковий офіс у Києві. У 2022-му після 24 лютого Standing Corps деплоївся на польсько-українському кордоні для координації біометричної реєстрації біженців. Кожен українець, який в’їжджав у ЄС після 24 лютого 2022 року, проходив через систему EURODAC + VIS — Frontex має доступ до цих даних. Це означає одне: будь-яке майбутнє рішення ЄС про закриття кордонів для українських чоловіків призовного віку технічно вже готове. База даних існує.

Ханс Лейтенс 2023-2026: нове обличчя, та сама архітектура

1 березня 2023 року новим виконавчим директором Frontex став Ханс Лейтенс — нідерландський генерал-лейтенант Королівського Маршалата (Marechaussee), військово-поліцейської служби, яка історично охороняла нідерландських монархів. Освіта — економіст, кар’єра — 30 років у Маршалаті, останні 10 — як головний інспектор податкової адміністрації Нідерландів. Призначення сприйняли як спробу «реабілітації» агентства після Леджері. На практиці змін небагато.

За три роки керівництва Лейтенса бюджет агентства зріс з €797 млн (2023) до €1 124 млн (2025). Це +41% за два роки. Push-back продовжуються — тепер уже в Болгарії, на кордоні з Туреччиною, в Іспанії на Канарських островах. Звіт організації Border Violence Monitoring Network за 2024 рік задокументував 11 232 окремих випадки push-back на сухопутних кордонах ЄС. Frontex Fundamental Rights Office — той самий, який у 2020 році Леджері відмовлявся повноцінно укомплектовувати — тепер працює з 50+ співробітниками, але всі їхні звіти класифікуються як «робочі документи» і не публікуються повністю.

14 серпня 2022 року Euro-Mediterranean Human Rights Monitor опублікував звіт про програму спостереження ЄС за мігрантами. Висновок прямий: «Інтрузивна програма спостереження ЄС за мігрантами та шукачами притулку працює небезпечно і незаконно, збираючи деталізовану інформацію — генетичні та біометричні дані, відбитки ДНК, релігійні переконання, сексуальну орієнтацію. Програма криміналізує невинних людей, перешкоджає праву шукати притулок, полегшує процедури депортації та повернення в країни походження, і закріплює помилкове сприйняття зв’язку між шуканням притулку та тероризмом».

Це не «прикордонний контроль». Це архітектура соціальної сегрегації, підключена до тієї самої екосистеми, що і EUDI Wallet, eIDAS 2.0, Chat Control і AML6. Хто отримує доступ до цих даних? Європол. Інтерпол. Зв’язкові офіцери в Серії, Туреччині, Лівії. Зрештою — все. Якщо ваш паспорт біометричний, ваше обличчя вже в системі. Якщо ваш телефон сканований при перетині кордону — і ваш контент.

Що це означає для української діаспори в ЄС

Якщо ви живете в Німеччині, Польщі, Чехії чи Італії, Frontex впливає на вас прямо. Не через push-back — вони стосуються інших. Через дані.

Кожен перетин зовнішнього кордону Schengen (зокрема для українських біженців з 24 лютого 2022 року) реєструється в системі EES (Entry/Exit System), яка з 2025 року повністю замінила штампи в паспортах. Біометрія обличчя і відбитки пальців. Frontex — координатор. Доступ — у національних прикордонних службах, Європолі, з 2026-го — у Зв’язкових офіцерах Frontex у Києві, Кишиневі і Тбілісі. Якщо завтра Київ домовиться з Брюсселем про автоматичну депортацію чоловіків призовного віку, технічно це вже працює.

Зрозуміло, що для уряду в Києві Frontex — союзник. Координатор біометрії, постачальник дронів, тренер прикордонників. Для діаспори — це інша історія. Це структура, яка знає, де ви, коли ви перетинаєте кордон, який документ у вас, які біометричні дані. І яка має 18 робочих угод, серед яких — з Білоруссю Лукашенка.

Frontex — це не помилка ЄС. Це європейський проєкт у чистому вигляді. Бюджет, який не контролюється однією країною. Силова структура без національного підпорядкування. Дані, до яких має доступ десяток країн одночасно. Архітектура, яку важко зупинити, тому що жодна окрема держава не може її зруйнувати в односторонньому порядку.

За 21 рік існування агентство пройшло шлях від координаційного бюро з 45 співробітниками до силової структури з бюджетом понад мільярд євро. За цей час у Середземному морі загинуло, за різними підрахунками, 30 000 — 50 000 людей. Жодна посадова особа Frontex не була засуджена. Жоден звіт OLAF не призвів до відкриття кримінальної справи. Леджері, який казав «ми не дорога рятувальна служба», тепер сидить у Європарламенті як обраний представник Франції. Це не помилка системи. Це система, яка працює саме так, як її задумали.

Питання не в тому, чи Frontex буде реформоване. Воно вже інституціоналізоване. Питання в тому, чи європейські громадяни — включно з мільйонами українців у ЄС — розуміють, що мовчазна згода на «прикордонний контроль» означає згоду на біометричну реєстрацію, прихований обмін даними з Лукашенко і безкарність агентства, яке мало мандат рятувати, а отримало мандат відсортувати.

До 2027-го Standing Corps досягне 10 000. Бюджет — близько €1,5 млрд. Хто сьогодні у Європі може зупинити цю траєкторію? Парламент, який тричі відмовлявся затвердити бюджет, але кожного разу врешті затверджував його через рік? Комісія, яка створила структуру? Національні уряди, які делегували повноваження?

Ніхто. І це — головна правда про Frontex.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon