McKinsey: $650 млн, опіоїди й фірма-архітектор чужих скандалів

Восени 2018-го старший партнер McKinsey Мартін Еллінг написав колезі одну фразу, за яку фірма через шість років заплатить сотні мільйонів. «Мабуть, варто швидко поговорити з комітетом з ризиків — чи не робимо ми чогось окрім знищення всіх наших документів і листів», — йшлося в його імейлі. Клієнтом, про якого він хвилювався, була Purdue Pharma. Товаром, який McKinsey допомагав «турбозарядити», — OxyContin. А наслідком — понад 800 тисяч мертвих американців за два десятиліття опіоїдної кризи.

13 грудня 2024 року Міністерство юстиції США вперше в історії притягнуло консалтингову фірму до кримінальної відповідальності. McKinsey & Company погодилася виплатити 650 мільйонів доларів і підписала угоду про відстрочене переслідування. Еллінг визнав провину за перешкоджання правосуддю. Це був рідкісний момент, коли машина, що десятиліттями продавала поради найпотужнішим гравцям планети, сама опинилася на лаві.

McKinsey не будує заводів, не видобуває нафти, не випускає ліків. Вона продає одне — впевненість. Впевненість, яку купують уряди, банки, диктатури й фармгіганти, щоб зробити те, що самі зробити не наважуються, і мати кого звинуватити, якщо все піде не так. Ця стаття — про фірму, яка стояла за лаштунками більшості скандалів, про які ми вже писали. Іноді буквально в сусідній кімнаті.

Фірма, якої ви не бачите, але яка бачить усе

McKinsey заснував 1926 року в Чикаго професор бухгалтерського обліку Джеймс Мак-Кінзі. Через століття це приватна імперія: близько 45 тисяч співробітників, понад 130 офісів, дохід, що за оцінками перевищує 16 мільярдів доларів на рік. Партнерів обирають, наче кардиналів, — закрито, за внутрішніми правилами. Фінансова звітність не публікується. Список клієнтів — таємниця, і саме в цій таємниці її сила.

Правило, яке фірма культивувала десятиліттями, звучить просто: консультант ніколи не бере на себе відповідальність за рішення. Він лише «радить». Рекомендація лягає на стіл директора, той підписує — і якщо звільнять тисячу людей, закриють лікарню чи завищать ціну на ліки, винен буде той, хто підписав. McKinsey тим часом виставить рахунок і зникне. Ідеальна конструкція для того, хто хоче зробити брудну роботу чужими руками.

Двоє журналістів The New York Times, Волт Богданич і Майкл Форсайт, витратили роки на розслідування і 2022-го випустили книжку «When McKinsey Comes to Town» — «Коли McKinsey приходить у місто». Вони спиралися на десятки інтерв’ю з чинними й колишніми співробітниками. Портрет, який вийшов, різко контрастує з глянцевим автопортретом фірми як «організації, керованої цінностями». За словами рецензента Business Insider, ця самопрезентація — «фікція».

Далі — конкретика. Імена, суми, дати. Бо саме конкретика перетворює абстрактну «консалтингову етику» на список реальних жертв.

Як консультанти проектували опіоїдну епідемію

Purdue Pharma, родинна компанія клану Саклерів, найняла McKinsey ще на початку 2000-х. Завдання формулювалося цинічно прямо: продати більше OxyContin — потужного опіоїду, що вже тоді знищував цілі містечка на Середньому Заході. Консультанти не просто радили. Вони будували стратегію.

У презентації 2013 року McKinsey запропонувала «турбозарядити двигун продажів» Purdue. Це не метафора активістів — це формулювання зі слайдів самої фірми, які пізніше стали доказами в суді. Консультанти радили націлюватися на лікарів, які виписують найбільше рецептів, обходити спротив аптек і нейтралізувати занепокоєння матерів, чиї діти підсіли на пігулки.

2017 року, коли трупи вже рахували десятками тисяч, McKinsey висунула ідею, від якої холоне кров. Фірма запропонувала Purdue платити дистриб’юторам на кшталт CVS і Walgreens «відкати» за кожне передозування чи випадок залежності, пов’язані з OxyContin. За внутрішніми розрахунками — приблизно 14 810 доларів за кожного клієнта, який отримав передоз. Смерть перетворили на рядок у таблиці ризиків.

«Уперше McKinsey і один із її старших партнерів понесли кримінальну відповідальність за свою роль у розпалюванні опіоїдної кризи.»

Заява Міністерства юстиції США, 13 грудня 2024 року

«McKinsey зайшла так далеко, що радила Purdue, як протидіяти зусиллям Управління з боротьби з наркотиками щодо обмеження призначень опіоїдів.»

Волт Богданич і Майкл Форсайт, «When McKinsey Comes to Town», 2022

Розплата приходила повільно. У лютому 2021 року McKinsey уклала мирову з генеральними прокурорами майже всіх штатів — 573 мільйони доларів, без визнання провини. Гроші пішли на боротьбу з наслідками епідемії. Фірма назвала це «бажанням бути частиною розв’язання проблеми». Ті, хто поховав дітей, назвали це відкупом.

А потім спливли імейли. Той самий Мартін Еллінг обговорював зі старшим партнером Арнабом Гатаком, чи не «знищити всі документи й листи», щойно стало ясно, що Purdue під слідством. Це і зламало захист фірми. Знищення доказів — не етичний прорахунок, це злочин. Саме тому кримінальна угода 2024 року стала першою у своєму роді: 650 мільйонів доларів, відстрочене переслідування і персональна провина партнера. Ми детально розбирали механіку самої фармкатастрофи в матеріалі про Саклерів і OxyContin — 11 мільярдів штрафів і нуль вироків. McKinsey — це друга половина тієї історії. Та, що радила.

Ер-Ріяд отримав список. Його склали в PowerPoint

Жовтень 2018-го. Світ ще не відійшов від убивства журналіста Джамаля Хашоггі в саудівському консульстві у Стамбулі. І саме тоді The New York Times оприлюднила документ, від якого фірмі досі незручно.

McKinsey підготувала внутрішній звіт про те, як саудівське суспільство реагує в соцмережах на політику жорсткої економії наслідного принца Мохаммеда бін Салмана. Аналітики виокремили три акаунти, що формували негативну реакцію. Серед них — Омар Абдулазіз, дисидент, який жив у вигнанні в Канаді й товаришував із Хашоггі. Звіт не був закликом до репресій. Але наслідки говорять самі за себе.

Двох братів Абдулазіза в Саудівській Аравії заарештували. Його телефон, за даними розслідувань, заразили шпигунським софтом. Ще один згаданий у звіті користувач опинився за ґратами, третій — видалив акаунт. McKinsey заявила, що «жахнулася від самої думки», що її аналіз міг бути використаний у такий спосіб, і наполягала: документ готувався для внутрішнього користування, не для уряду.

Можливо. Але фірма роками заробляла в Ер-Ріяді сотні мільйонів, консультуючи програму «Vision 2030» того ж принца. Заявляти, що не розумієш, у чиї руки потрапляють твої презентації в абсолютній монархії, — це або наївність, якій немає місця в компанії за 16 мільярдів, або зручна сліпота. Я схиляюся до другого. Технології перетворення незгодних на мішені ми розбирали в розслідуванні про NSO Group і шпигунський софт Pegasus — тим самим, яким полювали на оточення Хашоггі.

ICE, Rikers і мистецтво економити на людях

2018 рік, США. Адміністрація Трампа розгортає жорстку політику затримання мігрантів. Імміграційна й митна служба (ICE) наймає McKinsey, щоб «оптимізувати» роботу центрів утримання. Контракт оцінювали більш ніж у 20 мільйонів доларів.

Що порадили консультанти? За спільним розслідуванням ProPublica і The New York Times — скоротити витрати на харчування, медичну допомогу й нагляд за затриманими. Пропозиції McKinsey були настільки агресивними, що навіть офіцери ICE занепокоїлися: рекомендації, за словами джерел, могли поставити під загрозу безпеку людей. Консультантів це, за даними видань, не зупиняло — вони наполягали на подальшій економії.

Схожа історія — з Rikers Island, сумнозвісною в’язницею Нью-Йорка. McKinsey отримала контракт на 27,5 мільйона доларів, обіцяючи знизити рівень насильства. За розслідуванням, програма провалилася: насильство не впало, а частину «покращень» досягли, за твердженнями джерел, маніпуляціями зі статистикою. Місто заплатило. Ув’язнені лишилися в тих самих камерах.

Ось у чому візерунок. Коли McKinsey «оптимізує» бізнес — хтось втрачає роботу. Коли «оптимізує» державу — хтось втрачає їжу, ліки чи безпеку. Абстрактна ефективність завжди має конкретну ціну, і платять її не ті, хто підписує контракт. Механіку цифрового стеження за тими самими мігрантами ми показували в матеріалі про Clearview AI — 60 мільярдів облич і контракти з ICE.

Від Ескома до захоплення держави в ПАР

Найгучніший провал McKinsey стався не в США. У Південній Африці.

У 2015–2016 роках фірма працювала з державним енергогігантом Eskom і залізничним монополістом Transnet. Щоб отримати ці контракти, McKinsey уклала партнерство з місцевою компанією Trillian, пов’язаною з родиною Гупт — олігархами, які, за висновками комісії суддя Раймонда Зондо, фактично захопили державні інституції ПАР за президентства Джейкоба Зуми. Trillian виступала як «місцевий партнер», необхідний за правилами, а насправді — як канал.

За контрактом з Eskom McKinsey отримала близько 1,6 мільярда рандів. Коли схема спливла, тиск став нестерпним. У 2018 році фірма повернула Eskom приблизно 1,1 мільярда рандів — на той момент близько 74 мільйонів доларів, одне з найбільших повернень гонорарів у її історії. Пізніше McKinsey віддала ще сотні мільйонів рандів за контрактами з Transnet. 2022 року дійшло до кримінальної угоди із південноафриканською владою.

«Це джерело глибокого жалю. Ми були надто довірливими, надто самовпевненими й не поставили правильних запитань.»

Кевін Снідер, тодішній глобальний керівний партнер McKinsey, про роботу фірми в ПАР, 2018

Жаль — дешева валюта, коли ти вже отримав гонорар і повертаєш лише його частину під загрозою суду. Гупти тим часом утекли, а державні компанії ПАР лишилися випотрошеними. Повну анатомію цієї катастрофи ми виклали в пілларі про захоплення держави в ПАР — Зуму, Гупт і 57 мільярдів рандів. McKinsey була не жертвою обману, а інструментом, який зробив схему респектабельною. Печатка «глобальної фірми» відкривала двері, які місцевим махінаторам були б зачинені.

Enron, Valeant, 2008 — рецидив, а не виняток

Прибічники McKinsey скажуть: кілька скандалів на століття роботи — статистична похибка. Проблема в тому, що скандали ці стоять у ключових точках кожної великої катастрофи сучасного капіталізму.

Enron. Джеффрі Скіллінг, чоловік, який перетворив енергокомпанію на фінансову піраміду й сів у в’язницю, прийшов туди прямо з McKinsey, де був партнером. Фірма роками консультувала Enron і в публікаціях вихваляла її «безактивну» модель — ту саму, що виявилася бухгалтерською фікцією. Коли Enron рухнув 2001-го, забравши пенсії тисяч працівників, McKinsey тихо прибрала свої хвалебні статті.

Раджат Гупта. Людина, яка очолювала McKinsey з 1994 по 2003 рік, — уперше в історії фірми неамериканець на цій посаді. 2012 року його засудили за інсайдерську торгівлю: він зливав секретну інформацію хедж-фонду Galleon мільярдера Раджа Раджаратнама. Дві роки в’язниці. Голова найповажнішої консалтингової фірми планети виявився звичайним інсайдером-злочинцем.

Valeant. Фармкомпанія, яка стала символом хижацького ціноутворення, скуповувала ліки й піднімала ціни в рази. McKinsey консультувала її щодо стратегії. Коли Valeant вибухнула скандалом, фірма знову опинилася в тіні — радником, але не відповідачем.

І криза 2008-го. Видання McKinsey Quarterly роками оспівувало сек’юритизацію й закликало банки нарощувати борг і виводити ризики за баланс — рівно ту алхімію, що підірвала світову економіку. Коли все завалилося, консультанти писали вже інші статті: про те, як «керувати невизначеністю». Ми показували, як дерегуляція готувала цей вибух, у матеріалі про Алана Грінспена і крах 2008 року. McKinsey була інтелектуальним співавтором тієї бульбашки.

Конфлікт інтересів як бізнес-модель

Є ще один шар, який фірма приховувала особливо ретельно. У McKinsey є власний інвестиційний підрозділ — MIO Partners, що керує мільярдами доларів партнерських грошей. І тут виникає питання, від якого їй незручно відповідати: а що, якщо MIO інвестує в компанії, які McKinsey одночасно консультує?

Пуерто-Рико. Коли острів потонув у боргах, McKinsey радила федеральній наглядовій раді, як реструктуризувати ці борги. Одночасно, за розслідуванням The New York Times, MIO Partners тримала облігації Пуерто-Рико. Тобто фірма радила, як діяти з боргом, у якому сама була фінансово зацікавлена. Класичний конфлікт інтересів, замаскований під нейтральну експертизу.

Ця модель повторюється всюди. McKinsey роками консультувала найбільші нафтогазові корпорації світу — Saudi Aramco, BP, Exxon — допомагаючи вичавлювати максимум із викопного палива. Паралельно фірма продавала урядам і компаніям послуги з «декарбонізації» та боротьби зі змінами клімату. Пожежник і палій в одній особі, з рахунком за обидві послуги.

Саме тут криється головна відповідь на питання, чому McKinsey досі процвітає попри всі скандали. Фірма продає не рішення. Вона продає прикриття. Коли рада директорів хоче закрити завод, але боїться реакції, вона наймає McKinsey — і тепер це «рекомендація незалежних експертів». Коли уряд хоче урізати соцвидатки, консультанти дають цифри, за які можна сховатися. McKinsey — це індустрія відповідальності напрокат. Ти платиш, а взамін отримуєш кого звинуватити.

«Добрі руки» перетворюються на боксерські рукавиці

Є історія, яка чіпляє сильніше за корпоративні мільярди, бо стосується звичайної людини після ДТП. У 1990-х McKinsey консультувала двох найбільших автостраховиків США — Allstate і State Farm. Завдання — підняти прибуток. Рецепт консультантів увійшов в історію судових позовів.

McKinsey розробила стратегію поводження з клієнтами, які подавали заяви на виплату. Логіка була проста: пропонувати занижену суму й максимально ускладнювати життя тим, хто відмовлявся її прийняти. У внутрішніх матеріалах Allstate, які пізніше сплили в судах, з’явився промовистий образ: страховик пропонує клієнту вибір між «добрими руками» — швидкою маленькою виплатою — і «боксерськими рукавицями», тобто виснажливою тяжбою для тих, хто хоче справедливої компенсації.

Розрахунок був на те, що більшість людей, змучених бюрократією й адвокатськими витратами, здадуться й візьмуть менше. Так мільйони дрібних несправедливостей складалися в мільярдні прибутки. І знову підпис стояв не під McKinsey — під страховиком. Консультанти лише «оптимізували процес врегулювання збитків». Формулювання, за яким ховається конкретна вдова, яка після аварії отримала втричі менше, ніж їй належало.

Ретрит за чотири кілометри від табору

Китай — окрема глава, від якої фірмі досі найнезручніше. McKinsey десятиліттями консультувала китайські державні корпорації, багато з яких є інструментами Комуністичної партії. Але один епізод став символом моральної глухоти.

2018 року McKinsey влаштувала корпоративний ретрит для сотень співробітників у місті Кашгар, у Сіньцзяні. За розслідуванням The New York Times, місце проведення розташовувалося приблизно за чотири милі — трохи більше шести кілометрів — від табору «перевиховання», де китайська влада утримувала уйгурів. Поки консультанти насолоджувалися вечерею в пустелі під феєрверки, за пагорбом за колючим дротом тримали людей.

Фірма заявила, що не знала про табір і що ретрит не мав жодного політичного підтексту. Можливо. Але сам факт, що глобальна компанія, яка пишається аналітикою й «глибоким знанням ринків», обрала для свята одне з найтемніших місць планети й нічого не помітила, — красномовний. Або вона справді не знала, і тоді її хвалена експертиза нічого не варта. Або знала — і тоді все ще гірше.

McKinsey фігурувала й у сюжетах із російським сектором до 2022 року, працюючи, за даними низки публікацій, із держпідприємствами, дотичними до промислового комплексу. Фірма, яка любить говорити про «цінності», надто часто опинялася там, де цінності закінчуються, а починаються бюджети.

Обертові двері: випускники, що правлять світом

Справжня сила McKinsey — не в контрактах, а в людях, які через неї пройшли. Фірму називають «фабрикою CEO», і не без підстав. Її випускники очолюють корпорації, урядові відомства й політичні кампанії по всьому світу, зберігаючи спільну мову й спільний спосіб мислення.

Сундар Пічаї, нинішній керівник Alphabet і Google, починав кар’єру консультантом у McKinsey. Джеймс Горман, багаторічний голова Morgan Stanley, — теж вихованець фірми. Піт Буттіджедж, який 2020-го балотувався в президенти США, а потім став міністром транспорту, працював у McKinsey між 2007 і 2010 роками — і мусив довго пояснювати виборцям, чим саме там займався. Джеффрі Скіллінг з Enron і Раджат Гупта, засуджений за інсайд, — теж звідти.

Ця мережа працює як тиха система впливу. Колишній консультант, ставши міністром чи гендиректором, наймає McKinsey. McKinsey постачає йому наступних консультантів, які згодом стануть міністрами й гендиректорами. Коло замикається. Влада й «незалежна експертиза» зростаються в одне тіло, і сторонньому вже не розібрати, де закінчується уряд і починається фірма, що виставляє йому рахунок.

$650 мільйонів: з чого складається перша кримінальна угода

Повернімося до грудня 2024-го, бо ця цифра заслуговує на розбір. 650 мільйонів доларів — не єдиний чек, а сума кількох. Частина пішла як кримінальна конфіскація прибутку, отриманого від роботи з Purdue. Частина — на врегулювання цивільних претензій, пов’язаних із консультуванням щодо продажів опіоїдів, оплачених за державні програми Medicare й Medicaid. Ще частина розподілилася між штатами.

Ключове тут — слово «кримінальна». Доти McKinsey відкуповувалася цивільними мировими, де не потрібно визнавати провину. Угода про відстрочене переслідування 2024 року вперше повісила над фірмою реальну загрозу: порушиш умови — і справу відновлять уже як кримінальну. А Мартін Еллінг, який колись писав про знищення документів, визнав провину персонально. Один партнер за роль у кризі, що забрала сотні тисяч життів. Арифметика, яка багато говорить про те, як влаштоване правосуддя для тих, хто носить дорогий костюм.

Чому це стосується вас, навіть якщо ви не за океаном

Читач у Дортмунді чи Варшаві може стенути плечима: американська фірма, американські скандали. Помилка. McKinsey консультує уряди Європи, оборонні відомства, центральні банки й компанії, чиї рішення визначають ціни на енергію, вартість житла й політику щодо мігрантів на континенті, де ви живете.

Коли ЄС проектує цифрову інфраструктуру контролю, коли уряди «оптимізують» соціальні системи, коли банки концентрують капітал — за багатьма з цих рішень стоять консультанти, чиї імена ви ніколи не побачите у прес-релізі. Ми писали про концентрацію фінансової влади в руках кількох гравців у пілларі про три фонди, що володіють світом — BlackRock, Vanguard і State Street. McKinsey — це радник тієї самої концентрованої влади, її мозковий центр за наймом.

І ще одне. Угода 2024 року на 650 мільйонів звучить як тріумф правосуддя. Але подивімося тверезо: для фірми з доходом понад 16 мільярдів на рік це витрата, яку легко закласти в бюджет. Жоден офіс не закрився. Партнерська модель уціліла. Один партнер визнав провину — і на цьому все. Тенденцію, за якою еліту й корпорації в США практично перестали саджати, ми розбирали в матеріалі про обвал переслідувань білих комірців. Справа McKinsey — ідеальна ілюстрація: штраф є, ґрат немає.

Богданич і Форсайт закінчують книжку простим спостереженням: McKinsey переконала світ, що вона робить його кращим, тимчасом як допомагала робити багатих ще багатшими, а вразливих — ще вразливішими. Фірма, яка обіцяє оптимізувати все, оптимізувала передусім одне — власну безкарність.

Тож наступного разу, коли уряд оголосить «реформу за рекомендацією незалежних консультантів», варто поставити одне запитання. Хто написав ту рекомендацію — і хто заплатив за те, щоб її написали саме так? Відповідь рідко буває у прес-релізі. Але саме там, як правило, ховається ціна, яку заплатите ви.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon