Пентагон: шпигунство Ізраїлю стало «critical» — вище за Москву й Пекін

У п’ятницю ввечері, 5 червня, NBC News випустив один абзац, який ніхто з офіційного Вашингтона не хотів коментувати по телефону. У суботу, 6 червня, ту саму інформацію — з власними джерелами, окремими деталями і тим самим висновком — підтвердив The New York Times. Те, що шепотіли роками на Капітолії, тепер закріплене у семисторінковому документі Розвідувального управління Міністерства оборони США: рівень шпигунської загрози від Ізраїлю переведено з категорії «high» у категорію «critical». Це найвища позначка шкали. Вище — лише ворог у відкритому стані війни.

Союзник, який отримує близько 3,8 мільярда доларів американської військової допомоги щороку, у внутрішньому реєстрі Пентагону тепер котується вище за Російську Федерацію і Китайську Народну Республіку. Один зі старших посадовців адміністрації, ім’я якого не розкрите, описав ситуацію The New York Times одним словом: «unhinged» — розгнуздане. Це слово застосовано не до Москви чи Пекіна. Це слово застосовано до Тель-Авіва.

Що означає «critical» — і чому Ізраїль раптом вище за КНР

DIA — Defense Intelligence Agency — це військова розвідка Пентагону. Її щорічні counterintelligence threat assessments не публікуються. Вони циркулюють серед обмеженого кола посадовців у силових структурах, що працюють із надтаємною інформацією. Шкала проста: low, moderate, high, critical. Перенесення країни з рівня в рівень — це не журналістська метафора, а бюрократичний акт із наслідками. Зміна означає посилений режим доступу, нові протоколи перевірки контактів, обмеження на двосторонні брифінги і поглиблені перевірки лояльності американського персоналу, який працює з ізраїльськими колегами.

За оцінкою NBC, новий статус Ізраїлю «higher than any other ally and even higher than some adversarial states» — вищий за будь-якого іншого союзника та навіть вищий за деякі ворожі держави. NYT уточнив: документ містить графік-чарт, де країни розставлено за рівнем загрози. У попередніх редакціях оцінки на верхніх позиціях стояли Росія, Китай, Іран, Північна Корея. У версії 2026 року Ізраїль перекреслив цю звичну логіку шкали — і опинився поряд із Москвою або вище.

У звичайних умовах такий зсув залишився б за стінами Бункера-С Пентагону. Але разом із підняттям рівня хтось у DIA вирішив, що інформацію час винести в публічну площину. Витоки одночасно до NBC і NYT — це не випадковість. Це сигнал: усередині американської безпекової вертикалі склався консенсус, який більше не виносить мовчанку як політику.

Це й є новина. Не сам факт ізраїльського шпигунства — про нього знають з 1985 року, коли заарештували Джонатана Полларда. Новина — публічне визнання того, що шпигунство переросло у режим, у якому американська розвідка кваліфікує союзника як загрозу вищого порядку, ніж той, хто щодня атакує енергомережу України.

Три цілі: Уіткофф, Колбі, ДіМіно — і чим вони заважають Тель-Авіву

Імена, які з’явилися в репортажах NBC і NYT, — це не випадковий зріз бюрократії. Це троє людей, від яких прямо залежить, чи стане війна США з Іраном довшою або коротшою. Стівен Уіткофф — спецпредставник Дональда Трампа з близькосхідних справ, головний переговірник на переговорах щодо припинення вогню з Тегераном. Елбрідж Колбі — заступник міністра оборони з політики, людина, яка щодня формує позицію Пентагону про темп і обмеження кампанії. Майкл П. ДіМіно IV — головний заступник Колбі, оператор щоденних кроків в офісі політики.

За даними NYT, які наводять і ізраїльські, і американські вторинні джерела, на телефонах усіх трьох офіційні служби виявили програмне забезпечення для перехоплення комунікацій. У формулюванні Times of Israel: «software to tap their communications had been installed on their phones». Чи це Pegasus від ізраїльського NSO Group, чи Graphite від Paragon, чи інший продукт ізраїльської спайвер-індустрії — публічно не вказано. Але напрям руху ясний: тих, хто веде переговори з Тегераном від імені Білого дому, хтось систематично слухає. І в Пентагоні дійшли висновку, що цей «хтось» сидить не в Москві.

Чому саме ці троє? Тому що Уіткофф будує діалог із Тегераном, який Біньяміну Нетаньяху не вигідний. Будь-яке припинення вогню залишає при владі іранський режим і консервує ядерну програму на тому рівні, де вона є. Колбі — серед тих, хто публічно говорить про необхідність обмежити масштаб ударів, аби не втягнути США у наземну операцію. ДіМіно — той, хто оперативно перекладає політичні вказівки начальника у щоденні рішення про передислокацію, постачання і дозволи на удари. Кожен із трьох — точка, де перетинаються найчутливіші рішення воєнного часу. Хто читає їхні WhatsApp, той у режимі реального часу знає, що Білий дім зробить через годину.

«Ця активність — розгнуздана. Раніше від нас якщо й слухали, то намагалися хоч відворотно. Зараз — без сорому, наче ми вже не союзники, а опоненти.»

Старший посадовець адміністрації Трампа, цитата за The New York Times, 6 червня 2026 року

Слово «unhinged» у мові вашингтонської бюрократії має дуже конкретний відтінок. Це не «активне», не «настирливе», не «агресивне». Це «таке, що втратило межі норми». Коли посадовець у статусі senior official вибирає це слово для офіційного американського видання — це сигнал не до Тель-Авіва. Сигнал — до власної аудиторії всередині американської системи: спіймайте, доки не пізно.

Ані Уіткофф, ані Колбі, ані ДіМіно публічних коментарів не дали. Це теж промовисто: коли посадовець знає, що з його телефону пішла інформація, перша реакція — мовчати, доки слідство не зафіксує канал витоку. Друга реакція — змінити апарат і протоколи. Третя — поспілкуватися з контррозвідкою. Усе це триває годинами, а не днями. Те, що публічну відповідь дали лише прес-секретарі — означає, що внутрішній процес у самому розпалі.

2021 у штабі DIA. 2025 у машині Secret Service. Софт на телефонах

За даними NBC, рішення підняти рівень загрози не випало раптово. У документі — перелік інцидентів, що накопичилися. Серед них — два опорних епізоди, які роками офіційно ніколи не звучали.

2021 рік. Військова розвідка Ізраїлю — Aman — здійснила спробу встановити підслуховуючі пристрої у штаб-квартирі самого DIA. Не у посольстві, не в офісі AIPAC, не в обідньому залі Капітолію. У будівлі, де щодня обробляються найчутливіші розвідувальні зведення Пентагону. Це не «помилка перекладача» в дипломатії — це фізичний акт проникнення. Те, що ніхто не публікував цього досі п’ять років, говорить більше за саму подію.

2025 рік. Шин-Бет, ізраїльська служба внутрішньої безпеки, намагалася встановити прилад у автомобілі Секретної служби США. Той самий Шин-Бет, що формально відповідає за антитерор і захист офіційних осіб Ізраїлю — у Вашингтоні займається тим, що нашим читачам зі шкільних підручників відомо як чорний шпигунаж. Це не «технічна перевірка обладнання союзника». Це акт, який у будь-якій нормальній юрисдикції закінчився б екстрадицією виконавців.

Третій рівень — софт на телефонах Уіткоффа, Колбі, ДіМіно. NYT не уточнює виробника. Але ринок один: ізраїльська спайвер-індустрія обертає мільярди на продуктах, які вміють робити саме це. Pegasus від NSO, Graphite від Paragon, інструменти Cellebrite — про їхні можливості і кейси використання ми вже писали в окремому розслідуванні про комерційний spyware-ринок. Тут лише уточнимо: тільки Pegasus за роки задокументовано встановлювали на пристрої журналістів The Washington Post, активістів у Мексиці, опозиціонерів у Польщі, дипломатів у Лондоні. Тепер до списку додається спецпредставник Президента США.

Між трьома епізодами — спільне. Жоден не був «дружньою помилкою» дипломатів. Усі троє — операції розвідувальних служб з виконанням, плануванням і прикриттям. Зрив подачі енергії в один з них — і ми мали б публічний скандал ще до того, як хтось у Конгресі почав ставити питання про ізраїльські ядерні програми, про що писали тридцять конгресменів у відкритому листі Кастро в травні.

Усе разом дає картину, яку не вдасться прикрити коротким спростуванням. Системна робота. Систематичні цілі. Системний результат — Тель-Авів знає, що думає Білий дім, ще до того, як цю думку зачитають Трампу.

Полард, Франклін, AIPAC: сімдесят років «союзницької норми»

1985 рік. Аналітик ВМС США Джонатан Полард передає до Тель-Авіва тисячі сторінок секретних документів про арабські держави, радянську зброю, можливості американських супутників. Він отримує 30 років тюрми. В Ізраїлі його роблять національним героєм. Президент Реувен Рівлін у 2015 році дзвонить йому в день звільнення на УДП. Польот до Бен-Гуріон чартером — за рахунок донорів кампанії правих партій. 2020 — публічна зустріч із Нетаньяху.

2005 рік. Ларі Франклін, аналітик Пентагону, передає інформацію про оцінку США щодо Ірану через двох співробітників лобістської групи AIPAC. Справа закінчується вироком Франкліну — 12 років в’язниці, з яких він відсидить менше за рахунок співпраці зі слідством. Двох лобістів — Стіва Розена і Кіта Вайсмана — звинувачують у шпигунстві, але справу проти них тихо закривають у 2009 році, коли Міністерство юстиції розуміє, що публічний процес зачепить не лише AIPAC, а й сотні конгресменів, з якими ця організація працює щодня.

2018–2026 — ера, у якій AIPAC та її праймериз-арм United Democracy Project витратили щонайменше 130 мільйонів доларів на викидання з Конгресу критиків Ізраїлю. Джамаал Боуман, Корі Буш, Андре Карсон — імена законодавців, чиї кар’єри обірвалися після того, як вони голосували проти беззастережної військової допомоги Тель-Авіву. Це не шпигунство у вузькому сенсі — це механізм впливу, який жоден інший союзник США не дозволяє собі будувати на території самих США.

Епізоди 2021 і 2025 років не випливли ні з повітря, ні з раптової зміни характеру Тель-Авіва. Це — продовження логіки, яку американська політика толерувала десятиліттями під формулою «союзницька норма». Сам Ізраїль ніколи не визнавав, що шпигує. Усі попередні підтвердження приходили зсередини американських служб у форматі ретроактивного зізнання — арешт за фактом, ув’язнення, мовчання.

«Ізраїль не збирає розвідувальну інформацію щодо американських об’єктів, тим паче — щодо посадовців уряду США. Наша розвідка спрямована проти наших ворогів, а не проти союзників. Будь-які звинувачення в протилежному — або поінформовані помилково, або політично мотивовані.»

Спікер Посольства Ізраїлю у Вашингтоні, заява для NBC News, 6 червня 2026 року

Це формулювання — слово в слово повторює офіційну позицію посольства за останні сорок років. Те саме сказали після Полларда. Те саме після Франкліна. Те саме коли арештовували Бен-Амі Кадіша 2008 року за передачу документів про винищувачі F-15 та ядерну зброю. Шаблон не змінюється. Змінюється лише ступінь, з яким йому ніхто більше не вірить.

Інший паралельний реєстр — це операції Mossad за 2020–2026 роки: убивство Мохсена Фахрізаде в листопаді 2020 року, операція з пейджерами «Хезболли» восени 2024, удари по іранських об’єктах ППО навесні 2026. Те, що ізраїльська розвідка вміла і робила проти Ірану, ніколи не залишалося внутрішньою справою. Воно щоразу демонструвалося — частково тому, що сама демонстрація і була метою. Шпигунство проти США — те саме мистецтво, спрямоване в інший бік. Тільки результат тримали в темряві, доки не стало неможливо тримати.

«Розгнуздане»: чому Нетаньяху не може зупинитися

За хронологією NBC, активність почала рости наприкінці 2024 року — у момент, коли адміністрація Джо Байдена нарешті почала тиснути на Нетаньяху щодо обмеження кампанії в Газі. Зростання не зупинилося після приходу Трампа у січні 2025 року. Воно тільки прискорилося. Парадокс лише на перший погляд: правий уряд Ізраїлю традиційно вважав республіканську адміністрацію природним союзником. Чому ж тоді шпигунство загострилося саме при Трампі?

Тому що між «союзником на словах» і «союзником на ділі» — прірва. У словах Трамп — найбільший друг Ізраїлю в історії Білого дому. На ділі — людина, яка ще у березні 2026 раптово згорнула наступальну фазу війни проти Тегерана, аби не загнати країну у наземну операцію. Людина, яка тричі переписувала меморандум угоди з Іраном — востаннє у червні після епізоду з Кешмом і Горуком. Людина, яка прийняла резолюцію Палати представників 215 голосами проти 208 щодо обмеження військових повноважень президента. Це не той Трамп, якому Нетаньяху довіряє.

Нетаньяху потрібна війна. У стратегічному вимірі — щоб закрити ядерну програму Ірану. У внутрішньополітичному — щоб не дозволити коаліції розвалитися під тиском справ про корупцію, на яких особисто він стоїть підсудним у єрусалимському суді з 2020 року. Кожен день миру — день, у якому опитування у Тель-Авіві фіксують відставку Бенні Ганца, Яїра Лапіда чи навіть Беннета. Кожен день війни — день, у якому ці питання знімаються з порядку.

Тому Тель-Авіву потрібно знати наперед, що скаже Уіткофф у наступному раунді. Чи Колбі схиляється до варіанту deeper strikes, чи до варіанту contain-and-contain. Чи ДіМіно вже виписав дозвіл на постачання нової партії бункерних бомб, чи притримує. Це інформація, за яку у Тель-Авіві платять — будь-яку ціну. У тому числі ціну ризику, що Пентагон підніме рівень загрози до critical.

І Тель-Авів — судячи з результатів — порахував, що ціна того варта. Підняли рівень? Окей. Витекло в NBC і NYT? Окей. Поки штати в стані війни — обмеження допомоги не буде. Поки Трамп слухає Кушнера і Уіткоффа — без альтернативного каналу інформації Білий дім не зрозуміє, що його обходять. Тель-Авів грає у довгу. Вашингтон — реагує.

Ця асиметрія — найбільша проблема. Розвідки союзників, навіть у пік американо-радянської холодної війни, працювали в межах протоколу п’яти очей, NATO-Five Eyes, або обмеженого консультаційного формату. Тель-Авів останнім часом ні в одному з цих форматів повною мірою не сидить. Він діє самостійно. Тому і потрапляє в один реєстр з державами, які США відверто називають противниками.

«Story is false»: чому спростування — це регламент, а не аргумент

Перша офіційна реакція у Вашингтоні — Білий дім. Анонімний посадовець заявив NBC: «entire story is false and sourced to someone who doesn’t have any knowledge of what’s going on». Уся історія — фейк, джерело — некомпетентне.

Друга — Пентагон. Спікер Міністерства оборони відмовився від коментаря по суті. Третя — посольство Ізраїлю, формулювання якого ми вже наводили: «Israel does not gather intelligence on American entities, let alone US government officials». Класична схема, відома вашингтонському корпусу журналістів десятиліттями.

Чому це не аргумент? Тому що офіційна заперечна заява в подібних випадках — це регламент, а не висловлення фактичної позиції. Жодна держава не каже «так, ми спіймали союзника на шпигунстві». Це публічно ламає весь дипломатичний каркас. Замість цього — паралельний внутрішній процес: підвищення рівня загрози, передача справ ФБР, тиха висилка пов’язаних осіб, операції чорних списків доступу. Усе це йде роками — і виходить у публічну площину лише фрагментарно, як виходить ця історія тепер.

Ризик для Трампа окремий. Якщо він публічно підтвердить рівень critical — він робить ворогом стратегічного партнера у Близькому Сході. Якщо він публічно його спростовує — він автоматично знецінює власні розвідувальні служби. Тому обрано третій варіант: White House «не знає», Пентагон «не коментує», посольство — «спростовує». Усі задоволені. Окрім тих, хто читає документ.

Окремо — реакція ізраїльських ЗМІ. The Times of Israel і Jerusalem Post сухо переказали NBC, але не наводять жодного коментаря Mossad чи Aman. Haaretz публікує матеріал без коментаря уряду. Це означає, що внутрішня позиція ще формується. У Тель-Авіві оцінюють масштаб шкоди і визначають, чи готові підтвердити висилки, чи піти у відверту відмову. Найімовірніше — відмова. Це коштує менше у короткостроковому періоді.

«Ми давно живемо у режимі, коли заяви офіційного представника одного з найбільших союзників США не варті паперу, на якому надруковані. Це не наша оцінка — це оцінка людей, які щодня заходять у режимний бункер Пентагону.»

Колишній співробітник DIA, цитата за NBC News, 6 червня 2026 року

Що це означає для української діаспори і Європи

Для нашого читача — у Берліні, Варшаві, Чикаго, Відні — питання звучить просто: до чого тут ми?

До того, що ринок ізраїльської спайвер-індустрії — Pegasus, Graphite, Cellebrite — продає продукт не лише Тель-Авіву. Він продає його урядам Польщі (за PiS — підтверджено справа Pegasus 2021), Німеччини (BKA закупив для антитеррору), Іспанії, Угорщини, Греції. Технологія, яка стоїть у документах Пентагону як «critical-level» загроза, у Європі тихо інтегрується в правоохоронну і розвідувальну практику. Те, що американський сенатор Рон Уайден намагається врегулювати з 2021 року, у Європі ніхто навіть не намагається обмежити.

До того, що паралельний український кейс — той самий. Ізраїль постачає Україні розвідувальну інформацію, але не повний доступ до своїх кращих систем — попри прохання Києва упродовж трьох років. Натомість Iron Dome розгорнули в ОАЕ — у країні, що бомбардувала Ємен, а українські міста за весь цей час так і не отримали жодної батареї. Логіка пріоритетів Тель-Авіва не на користь читача, який щоночі прокидається від сигналу повітряної тривоги в групі WhatsApp.

І до того, що історія з Уіткоффом — це історія про те, як союзник, на якого Київ роками покладає надію в плані доступу до американської підтримки, насправді працює проти каналу зв’язку Білого дому з Тегераном. Чим довше затягується ця війна, тим менше Білий дім має ресурсу для Європи і України. Кожна година, яку Колбі присвячує сесії в SCIF замість справи України, — наслідок того, що його телефон шпигує союзник.

Це і є наш кут. Не «бідний Трамп», не «жорсткий Нетаньяху». Питання простіше: коли американська система офіційно ставить союзника поряд із Москвою у класифікації загроз, що це говорить про реальну природу союзу? І чи й у Європі коли-небудь зможуть це визнати?

Поки що — ні. Європейські уряди досі купують Pegasus. Європейський парламент завершив розслідування шпигунства за журналістами у 2023 році — без жодних обов’язкових санкцій. Французька DGSE координує операції з Mossad без жодного публічного обговорення меж. Німецький BND тримає прямий канал з Aman, оминаючи Бундестаг. Те, що американський DIA сьогодні робить публічним — Європа і завтра не зробить.

Що буде далі: три можливі сценарії

Сценарій перший — мінімальний. Трамп публічно нічого не каже. Пентагон тихо посилює внутрішні протоколи. Уіткофф отримує новий телефон, новий апарат, новий контур шифрування. Бесіди з ізраїльськими колегами переходять у формат закритих особистих зустрічей. Через шість тижнів історія розчиняється. Це найімовірніший варіант.

Сценарій другий — серединний. Через тиждень-другий з’являється другий витік, який називає конкретних виконавців операцій 2021 і 2025 років. Якщо це будуть громадяни Ізраїлю — їх вимушено евакуюють. Якщо це будуть громадяни США, найняті Ізраїлем, — їх арештовують у режимі справи Лоренса Франкліна. Тоді справа стає кримінальною і вже не вмирає за шість тижнів.

Сценарій третій — серйозний. Трамп використовує справу як точку важеля у переговорах з Нетаньяху щодо припинення вогню. Логіка проста: погоджуйся на формат, який пропонує Уіткофф, або в Конгресі починається серія слухань, на яких ім’я Нетаньяху прозвучить поряд із Поллардом. Це шантаж у класичному дусі. Для Трампа — звичайний інструмент. Для Нетаньяху — найбільший ризик з 2009 року.

Який сценарій реалізується — залежить від двох змінних: чи витримає Нетаньяху в Тель-Авіві ще один місяць, і чи витримає Уіткофф ще один раунд переговорів. Обидва — на межі. Один — політично. Другий — операційно.

Те, що читач має пам’ятати: рівень «critical» у документі DIA не падає вниз. Раз піднявши планку, бюрократія тримає її, доки не зміниться вся базова картина. Це означає, що американо-ізраїльські відносини щонайменше до 2027 року функціонують у режимі, у якому стандартом є взаємна недовіра. Інформація, яку Тель-Авів отримує з Вашингтона, надалі — або через одиничні канали, або через шпигунство. Інформація, яку Вашингтон передає Тель-Авіву, тепер — фільтрована.

І це не закінчення дружби. Це початок дорослих стосунків, у яких уже немає місця для дитячого «вони ж наші союзники, нічого не зроблять». Зроблять. Уже зробили. У штабі DIA у 2021 році. У машині Secret Service у 2025-му. На телефоні особистого посланця Президента США сьогодні.

Останнє питання, яке не задає мейнстрім

Те, що в день війни США і Ізраїлю проти Ірану американський Пентагон виносить такий документ у публічну площину — це не випадкове рішення зливних кранів NBC. Це політичний акт. Це попередження, що відлуння якого має пройти через Білий дім назад до Тель-Авіва. Питання — хто саме у DIA на це наважився.

Директор DIA — генерал-лейтенант Джеффрі Крюзе. Призначений Трампом ще у першу адміністрацію, людина зі спокійним досьє, без скандалів. Він не з тих, хто з власної ініціативи ламає протокол комунікацій із союзниками. Це означає, що рішення приймалося колегіально — або з мовчазного схвалення міністра оборони Піта Гегсета (нагадаємо, що від лютого 2025 Пентагон фактично закрив прес-офіс для всіх «незручних» питань), або через короткий ланцюг між DIA і офісом Колбі.

І це найцікавіше. Якщо Колбі — одна з трьох цілей шпигунства — водночас є тим, хто ініціював виток у NBC, перед нами не суто внутрішньопентагонівський скандал. Це публічна відплата офіцера, який зрозумів, що його слухають у режимі реального часу — і вирішив тим самим інструментом покарати Тель-Авів. Бюрократична війна між людиною, яку шпигували, і людьми, які шпигували.

І це питання — чому Трамп досі не вирівняв ситуацію між Уіткоффом, Колбі і Кушнером, — головне у наступні два тижні. Кушнер у Тель-Авіві має бізнес-зв’язки на сотні мільйонів. Уіткофф у Тель-Авіві бачить лише переговори, які треба завершити. Колбі дивиться на шкалу загроз і робить висновок, який Кушнер ніколи не зробить.

Поки трикутник Трамп–Уіткофф–Кушнер не перебудується — у нашому реєстрі ризиків залишається той самий пункт. Союзник, який слухає твій телефон, — не союзник. Він — оператор, який чекає, доки ти осліпнеш достатньо, аби продати йому ще одну партію зброї за рахунок твого ж бюджету. У 2026 році бюджет цей платять не американці. Платять діти і онуки тих, хто не задасть йому питання сьогодні.

І це питання Конгрес поставити мусить. На жаль, у Конгресі сидять переважно ті, на чий праймериз AIPAC уже виписав мільйонний чек. Тож відповідь, найшвидше, прийде звідки завжди приходять незручні відповіді: з-поза системи. Через витоки. Через журналістику. Через документи, яких офіційно не існує.

Семисторінковий документ DIA уже існує. Хто наступний у списку — і хто наступний поставить на нього прослушку?

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon