Crypto AG: ЦРУ і BND десятиліттями читали шифри 120 держав

Спільне розслідування газети Washington Post, німецького телеканалу ZDF і швейцарського мовника SRF, оприлюднене 11 лютого 2020 року, підтвердило на основі засекреченої внутрішньої історії ЦРУ, що американська і західнонімецька розвідки понад пів століття таємно володіли швейцарською шифрувальною компанією Crypto AG і читали закодоване листування щонайменше 120 держав. У власному звіті розвідки операцію під кодовою назвою «Мінерва», а згодом «Рубікон», було названо розвідувальним переворотом століття.

Компанія з містечка Штайнгаузен у кантоні Цуг продавала урядам, посольствам і арміям шифрувальні машини з написом «Зроблено у Швейцарії» — символом нейтралітету і надійності. Насправді алгоритми цих машин були навмисно послаблені так, щоб Агентство національної безпеки США (АНБ) і німецька Федеральна розвідувальна служба (BND) могли відновлювати ключі й читати перехоплене листування в реальному часі. Клієнти платили за власне прослуховування.

Джентльменська угода, з якої почалася змова

Засновником Crypto AG був швед Борис Гагелін — інженер, який ще у 1920-х роках зайнявся механічними шифрувальними пристроями. Під час Другої світової війни його компактна машина M-209 стала стандартом польового зв’язку армії США: американці замовили близько 140 тисяч апаратів, і Гагелін розбагатів. Після війни, побоюючись повоєнної Європи, він переніс виробництво до Швейцарії й у 1952 році заснував у Цугу Crypto AG.

Саме тоді до нього придивилося американське АНБ. Легендарний криптоаналітик Вільям Фрідман, особисто знайомий з Гагеліном, на початку 1950-х уклав з ним неформальну домовленість, яку в документах пізніше називали «джентльменською угодою»: Гагелін погоджувався постачати сильні, стійкі до злому машини лише вузькому колу держав, а решті світу — навмисно ослаблені моделі, й тримати Вашингтон у курсі, хто що купує. За це компанія отримувала гарантований потік замовлень і субсидії.

Стосунки Фрідмана й Гагеліна почалися ще до війни й були водночас діловими і майже приятельськими: обидва належали до вузького світу піонерів машинної криптографії. Для Вашингтона Гагелін був не просто постачальником, а важелем впливу на весь ринок шифрувальної техніки поза радянським блоком. Поки провідний виробник добровільно грав за правилами АНБ, розвідка могла не гнатися за кожним апаратом окремо — достатньо було контролювати того, хто продавав їх усім. Ця логіка згодом і привела до думки, що компанію краще не вмовляти, а просто купити.

Домовленості виявилося замало. У 1970 році ЦРУ разом із західнонімецькою BND викупили Crypto AG цілком — через підставний фонд у Ліхтенштейні, за суму близько 5,75 млн доларів. Формально власниками значилися анонімні юристи; фактично компанією керували дві розвідки, які ділили прибутки й розвіддані навпіл. Спершу операцію назвали «Тезаурус», у 1980-х перейменували на «Рубікон» (німці писали Rubikon через K). Про справжніх власників не знали ні співробітники, ні швейцарський уряд, ні понад сотня урядів-клієнтів.

Як була влаштована закладка

Технічна суть «Рубікона» полягала не в грубому «чорному ході», який могли б знайти сторонні експерти, а в математично тонкому послабленні самих алгоритмів. Криптографи АНБ проєктували машини так, щоб ключ шифрування можна було відновити з невеликого обсягу перехопленого тексту — але лише тому, хто знав закладену структуру. Для сторонньої перевірки апарат виглядав стійким.

Компанія виготовляла два класи продукції. «Чисті» моделі зі справді надійним шифруванням ішли до держав, які АНБ не хотіло дратувати або не вважало пріоритетними цілями. Ослаблені машини діставалися всім іншим. Іноді один і той самий тип пристрою мав дві версії прошивки — залежно від того, хто покупець.

Технологія еволюціонувала разом із століттям. У 1950-х це були механічні роторні машини на кшталт CX-52 — валізка з дисками й важелями, спадкоємиця воєнної M-209. У 1970-х і 1980-х з’явилися електронні шифратори, де послаблення ховалося вже не в металевих колесах, а в мікросхемах і генераторах псевдовипадкових чисел. Принцип лишався незмінним: клієнт бачив складну техніку з переконливою документацією, а конструктори з АНБ заздалегідь знали, як зчитати ключ. Що складнішою ставала електроніка, то важче було стороннім інженерам довести, що «слабкість» не випадкова.

Кілька інженерів Crypto AG із роками почали здогадуватися. Розробник Пітер Фрутіґер ще у 1970-х звертав увагу керівництва на дивні «слабкості» в алгоритмах; його поступово відсторонили від ключових проєктів і врешті звільнили. Фізикиня Менджа Кафліш, яка прийшла в компанію у 1970-х, теж помічала, що деякі схеми зроблені так, ніби навмисно течуть. Тих, хто ставив забагато запитань, відводили від конструкторської роботи. Механізм роботи таких прихованих послаблень докладніше ми розбирали в матеріалі про державні бекдори у сучасних технологіях.

За даними внутрішньої історії ЦРУ, на піку операції перехоплення з машин Crypto AG давали американській розвідці колосальну частку всього потоку іноземних дипломатичних і військових повідомлень. Оцінка звучала майже неправдоподібно.

«Це був розвідувальний переворот століття. Іноземні уряди платили добрі гроші США і Західній Німеччині за привілей, щоб їхнє найтаємніше листування читали щонайменше дві — а можливо, п’ять чи шість — іноземних держав».

Із засекреченої внутрішньої історії ЦРУ, цитата за розслідуванням Washington Post, 11 лютого 2020

Що почули: від Тегерана до Фолклендів

Список клієнтів Crypto AG читається як довідник холодної війни: Іран, Саудівська Аравія, Єгипет, Йорданія, Італія, Лівія, Пакистан, Індія, Південна Корея, Ірландія, Ватикан і низка військових диктатур Латинської Америки. Дві держави машин принципово не купували — Радянський Союз і Китай, які від початку підозрювали швейцарську компанію в зв’язках із Заходом. Ця обережність убезпечила Москву й Пекін; усі інші платили за власну прозорість.

Конкретні епізоди, зафіксовані в історії ЦРУ і підтверджені журналістами, показують масштаб. Під час переговорів у Кемп-Девіді 1978 року Вашингтон читав шифроване листування єгипетського президента Анвара Садата з Каїром. У 1979-му, коли в Тегерані захопили американське посольство, АНБ разом із ЦРУ відстежували комунікації нового революційного уряду Ірану — того самого, що купував машини Crypto. У 1986 році американці перехопили привітання лівійських урядовців одне одному з приводу вибуху на берлінській дискотеці La Belle; ці перехоплення Рональд Рейган назвав доказом причетності Тріполі й наказав бомбардувати лівійські міста.

Під час Фолклендської війни 1982 року США, за даними того ж звіту, передавали Великій Британії перехоплені плани аргентинського командування — Буенос-Айрес користувався шифрувальною технікою Crypto. А військові хунти Аргентини, Чилі й інших країн регіону вели через ці ж машини облік своїх супротивників у «брудних війнах» — і Вашингтон читав ці списки зникнень у реальному часі, здебільшого мовчки.

Операція «Рубікон» була не поодиноким епізодом, а частиною ширшої архітектури західного сигнального перехоплення, поряд із роботою альянсу «П’яти очей» і глобальної системи ECHELON. Різниця в тому, що тут розвідки не перехоплювали чужий трафік ззовні — вони контролювали самі пристрої, якими користувалися жертви.

Справа Ганса Бюлера, що ледь не викрила все

Найнебезпечніший момент для операції настав у 1992 році. Торгового представника Crypto AG Ганса Бюлера, який регулярно їздив у Тегеран, іранська контррозвідка заарештувала в березні й протримала близько дев’яти місяців. Іранців цікавило одне: чи вбудовані в куплені ними машини «закладки» для чужих розвідок. Бюлер, який щиро нічого не знав про справжніх власників свого роботодавця, не міг відповісти на звинувачення, бо вважав їх абсурдними.

Компанія внесла за нього заставу — приблизно мільйон доларів, які, за пізнішими даними, таємно надійшли від BND. Але щойно Бюлер повернувся до Швейцарії, Crypto AG звільнила його й зажадала повернути суму застави. Ображений і спантеличений, він почав ставити публічні запитання: чому компанія кинула власного співробітника, чому не захищала його, чому так нервувала. Історію підхопили журналісти — німецький Der Spiegel і американський репортер Скотт Шейн у Baltimore Sun ще у середині 1990-х писали про підозри, що Crypto AG працює на розвідки. Бюлер видав книжку «Verschlüsselt» і до самої смерті у 2018 році наполягав, що його зробили пішаком.

Саме після цього скандалу перший із двох партнерів вирішив вийти з гри. Німецька BND, стривожена ризиком розголосу після об’єднання Німеччини й зростанням парламентського контролю, у 1993 році продала свою половину компанії ЦРУ. Американці залишилися одноосібними власниками — і не збиралися зупинятися.

Ліквідація 2018 року і два спадкоємці

ЦРУ експлуатувало Crypto AG ще чверть століття після виходу німців. Ринок, щоправда, змінювався: механічні й ранні електронні шифратори витісняло програмне шифрування, а держави дедалі частіше створювали власні криптографічні рішення. У 2018 році агентство згорнуло операцію й розпродало активи компанії двом покупцям.

Швейцарський напрям бізнесу відійшов фірмі CyOne Security, яку очолили колишні топменеджери Crypto AG. Міжнародний напрям — продаж за кордон — купив шведський підприємець Андреас Лінде, заснувавши Crypto International Group. Обидві компанії після викриття 2020 року поспішили відмежуватися від минулого.

«CyOne Security AG заснована в січні 2018 року. Компанія працює виключно на швейцарському ринку… Від початку діяльності CyOne Security на 100% належить чотирьом швейцарським приватним особам. Вона повністю незалежна від колишньої Crypto AG».

Заява CyOne Security, наведена The Guardian, 11 лютого 2020

Ключове питання, яке ставлять фахівці з безпеки, звучить просто: якщо одна невелика швейцарська компанія десятиліттями була інструментом двох розвідок, скільки ще виробників апаратури й програм могли або можуть виконувати ту саму роль сьогодні? Дискусія навколо цього не вщухає — від суперечок про обладнання окремих телекомунікаційних постачальників до сучасних спроб держав легалізувати доступ до зашифрованих месенджерів, які ми розбирали в матеріалах про Chat Control у ЄС та майбутнє наскрізного шифрування. «Рубікон» довів: контроль над самим інструментом зв’язку цінніший за будь-яке зовнішнє перехоплення.

Гроші, партнери і мовчазні союзники

«Рубікон» був не лише розвідувальною, а й комерційною операцією. Crypto AG залишалася прибутковим підприємством, і дохід від продажу ослаблених машин ділили між собою ЦРУ і BND. Дві служби спільно погоджували, кому продавати надійні апарати, а кому — «читабельні»; спільно призначали керівництво; спільно вирішували, як реагувати на технічні запитання надто допитливих клієнтів. Прибуток компанії був, по суті, дотацією платників податків цих-таки держав-жертв на власне прослуховування.

Здобуті розвіддані розходилися ширше, ніж лише між двома власниками. У внутрішній історії ЦРУ згадується, що перехоплене листування могли читати «щонайменше дві, а можливо, п’ять чи шість» держав — натяк на те, що частину продукту отримували союзники Вашингтона по обміну розвідданими. Німецька BND, зі свого боку, ділилася матеріалами всередині власної системи. Тобто одна швейцарська коробка на столі міністерства десь у Латинській Америці чи на Близькому Сході могла одночасно живити аналітиків кількох іноземних столиць. Обсяг цього доступу був такий, що окремі шифровки навіть не потребували складного зламу — потрібний ключ уже лежав у розробників, а перехоплення перетворювалося на звичайну технічну процедуру.

Окремі національні кейси показують, наскільки буденним був цей доступ. Аргентинська хунта користувалася технікою Crypto під час «брудної війни» проти власних громадян; та сама техніка підвела її під час Фолклендів. Грецька військова диктатура, латиноамериканські режими в межах операції «Кондор», низка близькосхідних монархій, Ватикан, Ірландія, Італія — усі вони роками вважали своє шифроване листування недоторканним. Для аналітиків АНБ це були не таємниці, а рутинний потік. Історія Crypto AG — це не одна підслухана розмова, а десятиліття систематичного доступу до дипломатичної кухні півсвіту.

Як операцію нарешті розкрили

Підозри щодо Crypto AG існували десятиліттями, але доказів бракувало. Ще у 1995 році репортер Скотт Шейн у Baltimore Sun опублікував серію матеріалів, у якій припускав, що швейцарський виробник шифрувальної техніки співпрацює з АНБ; арешт Ганса Бюлера в Ірані підживлював ці здогади. Німецький Der Spiegel писав про те саме. Проте компанія все заперечувала, а без документів історія залишалася на рівні гіпотези.

Перелом стався у 2020 році, коли до рук журналістів потрапили засекречені внутрішні історії операції — окремо складені ЦРУ і BND хроніки «Рубікона». Репортер Washington Post Ґреґ Міллер разом із командами німецького ZDF і швейцарського телепрограми Rundschau мовника SRF місяцями звіряли ці документи зі свідченнями колишніх співробітників розвідок і компанії. 11 лютого 2020 року всі три редакції одночасно оприлюднили результати. Уперше замість чуток з’явилися внутрішні формулювання самих спецслужб — зокрема самовдоволена фраза про «переворот століття».

Реакція була миттєвою й міжнародною. Швейцарія відкрила розслідування, Німеччина зіткнулася з незручними запитаннями про роль BND, а розмови про надійність будь-якого «нейтрального» постачальника техніки безпеки набули нового звучання. Показово, що автори звіту ЦРУ самі проводили паралель із сучасністю: успіх «Рубікона», зазначали вони, лише підсилює підозри Вашингтона щодо обладнання іноземних виробників — адже США найкраще знали, як саме працює така схема зсередини.

Реакція Берна і міф про нейтралітет

Для Швейцарії викриття стало ударом по фундаментальному національному образу. Країна, яка десятиліттями торгувала репутацією нейтральної й надійної, виявилася майданчиком для однієї з найбільших розвідувальних операцій холодної війни. Уже в січні 2020 року уряд призначив колишнього суддю Федерального верховного суду Ніклауса Оберхольцера розслідувати, що саме знали швейцарські органи. Речниця міністерства оборони Кароліна Борен визнала, що йдеться про події, які почалися десятиліття тому й які важко реконструювати.

«Важко переоцінити, наскільки скандал з Crypto AG сколихнув Швейцарію. Десятиліттями розвідки США і Німеччини використовували пристрої цієї швейцарської компанії, щоб шпигувати за іншими країнами».

Імоджен Фоулкс, кореспондентка BBC у Женеві, 16 лютого 2020

Політичну гостроту додала постать Каспара Віллігера — міністра оборони Швейцарії у 1990-х. Його звинуватили в тому, що він знав про контроль ЦРУ над Crypto AG і про продаж ослаблених машин, зокрема Ірану, але не зупинив цього. Віллігер усе заперечив. Проте, як зауважували швейцарські оглядачі, запитання про справжню роль компанії лунали в Берні ще у 1990-х — і дивно, що тодішній профільний міністр їх не почув.

10 листопада 2020 року делегація парламентського контролю за розвідкою (GPDel) оприлюднила власний звіт. Її висновок був жорсткішим за офіційні пояснення: швейцарська воєнна розвідка знала про операцію принаймні з 1993 року й сама користувалася частиною здобутих розвідданих. Іншими словами, Берн не лише не помітив, а й тихо отримував вигоду.

«Рубікон» вигідно відрізняється від пізніших операцій одним: він завершився не гучним судом, а тихим розпродажем активів. Жодного посадовця — ні у Вашингтоні, ні в Берліні, ні в Берні — не притягнули до відповідальності, бо формально закон порушувала хіба що абстрактна «компанія», якої вже не існувало. Це і є головний урок історії Crypto AG для сьогодення: коли держава контролює сам інструмент, за допомогою якого ви спілкуєтеся, питання довіри вирішується не законами про приватність, а тим, хто насправді володіє коробкою на вашому столі. Та сама логіка сьогодні рухає ринком комерційного шпигунського софту, який ми описували в матеріалі про NSO Group і Pegasus, і корпорації обробки даних на кшталт Palantir.

Ціна, яку заплатили жертви

За холодною формулою «переворот століття» стоять цілком конкретні наслідки для людей. Латиноамериканські хунти вносили імена активістів, профспілкових діячів і студентів у зашифровані списки, координуючи арешти й зникнення в межах операції «Кондор». Ці повідомлення читалися у Вашингтоні — і в переважній більшості випадків американська сторона мовчала, бо цінність доступу до каналу вважалася вищою за долю окремих людей на іншому кінці лінії. Розвідка отримувала потік, режими отримували жертв, а машини Crypto справно шифрували те, що вже було прозорим.

Для держав, які купували техніку сумлінно, наслідком була системна поразка в дипломатії й на полі бою. Аргентина втратила перевагу раптовості під час Фолклендів; Іран роками вів переговори й операції, не підозрюючи, що його позиція відома опоненту наперед; десятки урядів приймали рішення, виходячи з ілюзії, що їхнє листування захищене. Історія Crypto AG — це рідкісний задокументований приклад того, як довіра до самого інструмента зв’язку може коштувати державі стратегічної автономії.

Для пересічного читача, який сьогодні тримає в руках смартфон із месенджером, урок «Рубікона» переклався на цифрову добу майже дослівно. Питання вже не в тому, чи достатньо складний ваш пароль, а в тому, кому належить платформа, хто пише її код і чи не вбудовано в нього — легально чи ні — механізм доступу. Саме навколо цього точаться сучасні битви: від законодавчих спроб зобов’язати сервіси сканувати переписку до тихих домовленостей між державами й виробниками.

Підсумковий звіт судді Оберхольцера ліг в основу подальших слухань, але кримінальних обвинувачень так і не з’явилося. Швейцарія тимчасово призупинила експортні ліцензії компаній-спадкоємців, а потім поступово відновила частину з них. Німецька сторона обмежилася закритими поясненнями для парламентського комітету, а офіційний Вашингтон коментарів по суті так і не дав. Скільки ще виробників шифрувальної техніки за пів століття виконували роль, подібну до Crypto AG, офіційно не встановлено донині — і саме ця відкрита цифра, а не кримінальні вироки, лишається головним підсумком «Рубікона».

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon