Сорос і Open Society 1979-2026: $32 млрд, 70 країн, Алекс

20 травня 2026 року, через сім тижнів після того, як Міністерство юстиції США оформило директиву про можливі звинувачення у рекеті, підпалі й шахрайстві проти Open Society Foundations, на сайті фонду з’явився пресреліз: $300 мільйонів на п’ять років для оборони американської демократії. Підписав документ Алекс Сорос — 40-річний голова правління, син Джорджа. Це був не благодійний жест. Це був удар у відповідь.

Решта родини мовчить. Самому Джорджу Соросу — 95. 12 серпня йому буде 96. Останній публічний вихід — церемонія Президентської медалі Свободи з рук Байдена у січні 2025-го. Тоді він уже спирався на тростину. Імперія, яку він збудував із $1 мільярда, виграного за один день проти Банку Англії, нині входить у найскладніший період свого існування. Її вороги в Білому домі, її офіси в Берліні урізані на 80%, її довгі програми в Африці закриваються. Її історія — це історія однієї єврейської родини з Будапешта, одного філософа з Лондона і двох поколінь, які мали кардинально різні погляди на те, як саме купувати майбутнє.

Це повна хроніка — від берегів Дунаю 1944 року до Овального кабінету 2026-го.

Будапешт 1944: як Schwartz став Soros — і як Karl Popper став ідеологією

Джордже Сорос народився 12 серпня 1930 року в Будапешті під ім’ям Дьордь Шорош. Прізвище батька було Швартц. Тивадар Швартц — юрист, ветеран Першої світової, есперантист, російський військовополонений, який утік із сибірського табору ще 1920 року. На початку 1930-х він мадяризував прізвище: «Soros» в есперанто означає «злетить», що уявлялося благополучнішим за єврейський «Schwartz» у дедалі правішій Угорщині.

19 березня 1944 року Вермахт увійшов у Будапешт. До тієї дати угорські євреї жили відносно сяк-так — Гортій, регент, тримав свою політику антисемітизму в обмеженій формі. Після того дня прибув Адольф Айхман. За наступні десять місяців у газових камерах Аушвіца загинули понад 437 тисяч угорських євреїв.

Тивадар Швартц-Сорос врятував свою родину фальшивими християнськими документами. Дружина Ержебет, сини Павло і Дьордь — кожному було куплено нову біографію за гроші, нерви й контакти. Тринадцятирічного Дьордя віддали хресним сином чиновнику міністерства сільського господарства, який допомагав конфіскувати майно депортованих євреїв. У спогадах «Маскарад» (виданих 2000-го у США) Тивадар описує цей вибір холодним тоном людини, що грала в шахи з геноцидом. Російські війська увійшли в Будапешт у січні 1945-го. Сорос дожив.

У 1947-му сімнадцятирічний Сорос виїхав до Лондона. London School of Economics — LSE. Стипендія, голод, нічна робота офіціантом. Викладач, який змінив його філософію: Карл Поппер, австрійсько-британський філософ, автор «Відкритого суспільства та його ворогів» (1945, дві томи). Книгу Поппер писав у Новій Зеландії під час війни — як прямий контрнаратив проти Платона, Гегеля і Маркса, яких він звинуватив у створенні інтелектуальної основи для тоталітаризму. Ключова концепція: відкрите суспільство — це таке, де громадяни мають свободу критикувати владу, а влада змінюється через мирну процедуру.

Через 32 роки після LSE Сорос назвав свій благодійний фонд саме так — Open Society.

Black Wednesday 1992: $10 мільярдів проти фунта, $1 мільярд за один день

1969 рік. Сорос заснував Double Eagle Fund разом із Джимом Роджерсом. У 1973-му перейменував у Soros Fund Management. У 1978-му відкрив головний хедж-фонд — Quantum Fund — зі штабом у Нідерландських Антильських островах. Структура — для уникнення американських податків, що було тоді стандартом галузі.

До 1992-го Quantum мав $15 мільярдів активів під управлінням. Сорос делегував операційне керування Стенлі Дракенміллеру, який працював при ньому з 1989-го. Macro-аналіз показав Дракенміллеру: британський фунт переоцінений у механізмі обмінних курсів ERM (Exchange Rate Mechanism, попередник євро). Британія тримала фіксований курс 2.95 марки за фунт, але економіка цього не виправдовувала. Bank of England щодня витрачав резерви на підтримку курсу.

16 вересня 1992 року Quantum Fund відкрив коротку позицію на $10 мільярдів проти фунта. Інші хедж-фонди приєдналися. Bank of England підняв ставку з 10% до 12%, потім до 15%. До вечора резерви скоротилися на $27 мільярдів. О 19:40 за лондонським часом канцлер Норман Леймонт оголосив: Британія залишає ERM. Курс упав за чотири дні з 2.95 до 2.20 марки.

«Я почувався як хірург, який зробив операцію — без емоцій, без задоволення. Bank of England помилився у своїх розрахунках. Ринок це виправив. Я був одним із тих, хто отримав вигоду.»

Джордж Сорос, інтерв’ю Sunday Times Magazine, 26 жовтня 1992 року

Quantum Fund заробив $1 мільярд за один день. До кінця 1992 року вартість фонду зросла з $15 до $22 мільярдів. Bank of England, за оцінкою Treasury Select Committee британського парламенту 1997-го, втратив $3,3 мільярда у валютних резервах. Газети охрестили Сороса «людиною, яка зламала Банк Англії». Та сама конструкція повторилася у 1997-му під час Азійської фінансової кризи — Сорос грав проти тайського бата і малайзійського рингіта. Прем’єр Малайзії Махатхір Мохамад звинуватив його у спекулятивній атаці на свою країну. Сорос ніколи не визнавав цих звинувачень.

Гроші лягли в основу всього подальшого. У 2011-му Сорос конвертував Quantum Fund у family office — повернув гроші зовнішнім інвесторам, залишивши $24,5 мільярди родинного капіталу. У грудні 2025-го Soros Fund Management публічно оголошував про $28 мільярдів активів. Sound Wikipedia і Bloomberg Billionaires Index 11 червня 2026-го дають Соросу нетто-капітал у $9,7 мільярдів — переважна частина його колишнього стану вже передана фондам.

Open Society 1979-2024: $32 мільярди донорства, 120 країн, 1700 співробітників на піку

Початок — 1979 рік. Сорос заснував Open Society Fund у Нью-Йорку з ініціальним капіталом $3 мільйони. Перші гранти йшли на стипендії чорношкірим студентам у Південно-Африканській Республіці часів апартеїду — через університет Кейптауну. У 1984-му відкрилася Hungarian Soros Foundation у Будапешті, перший такий проєкт у комуністичній країні. Грантоодержувачі: незалежні письменники, перекладачі книг із Заходу, копіювальні машини для самвидаву.

1989-1991: падіння Берлінської стіни і розпад СРСР. Сорос запустив локальні фонди у дюжині країн упродовж двох років: Польща (Stefan Batory Foundation, 1988), Чехословаччина (1990), Україна (International Renaissance Foundation, 1990), Росія (Soros Foundation, 1995). У 1991-му в Будапешті стартувала Central European University — приватний університет із пріоритетом на соціальні науки, відкритий для молоді з усього колишнього соцтабору.

До 2017 року Open Society Foundations — який після 1993-го перейменувався з «Fund» на «Foundations» — об’єднував гранти у понад 120 країнах із річним бюджетом близько $1 мільярд. Постійний штат — 1700 людей у Нью-Йорку, Берліні, Брюсселі, Лондоні, Йоганнесбурзі, Бангкоку, Бішкеку та десятках інших офісів. Тематичні програми: права жінок, права ЛГБТК+, реформа криміналу, ліберальна торгівля наркотиками, журналістика, академічна свобода, міграційна політика, антикорупція.

Загальна сума донорства від моменту заснування до 2025 року, за офіційною статистикою OSF: понад $32 мільярди. З них приблизно $15 мільярдів уже розподілено у вигляді конкретних грантів. Решта залишилася в ендавменті, який на піку 2023 року сягав $25 мільярдів. Це робить OSF одним із трьох найбільших приватних благодійних фондів світу — поряд із Bill & Melinda Gates Foundation і Wellcome Trust.

Критики справа — від Орбана до Трампа — описують цю мережу як інструмент політичного впливу. Захисники зліва — як останнього донора, який не боїться фінансувати незручні теми. Жодна з версій не пояснює реальної логіки операції: OSF не одна організація, а складний холдинг. Є національні відділення (як IRF в Україні), є тематичні гранти, є стипендії, є lobbying-структури типу Open Society Policy Center у Вашингтоні, який легально лобіює американський Конгрес. У сумі це найбільша приватна громадянська мережа в історії.

За масштабом і впливом OSF можна порівняти хіба що з Tony Blair Institute, який тримає $373 мільйони від Ларрі Еллісона і працює з 45 урядами, або з мережею Young Global Leaders Клауса Шваба, що готує політичні кадри з 1992-го. Але саме OSF став головною мішенню для правопопулістських атак — від Будапешта до Вашингтона.

Угорщина 2017-2018: «Stop Soros», CEU у Відні, антисемітські плакати

Травень 2017. Уряд Орбана розіслав по країні 5,3 мільйона анкет із заголовком «Зупинимо Брюссель» і портретом Сороса. До літа 2017-го мільярди білбордів із обличчям 87-річного філантропа і написом «Не дозвольмо Соросу сміятися останнім» зайняли вулиці Будапешта і провінції. На опитування «Чи знаєте ви, що Сорос хоче зруйнувати християнську Європу?» уряд витратив, за даними тижневика HVG, понад $35 мільйонів державних коштів.

4 квітня 2017 року парламент Угорщини ухвалив поправки до закону про вищу освіту — так званий «Lex CEU». Закон вимагав від іноземних університетів, які видають дипломи у Будапешті, мати кампус у країні походження. Central European University мав акредитацію штату Нью-Йорк, але навчав лише в Будапешті — структура, яка десятиліттями функціонувала без проблем. Закон давав CEU термін до 1 грудня 2018-го привести себе у відповідність або закритися.

Спроби домовитися провалилися. Ректор Майкл Ігнатьєв (колишній лідер Ліберальної партії Канади) вів переговори з Орбаном напряму — безрезультатно. 25 жовтня 2018 року CEU оголосив переїзд у Відень. Перша академічна сесія у новому кампусі — вересень 2019-го. Уряд Австрії під канцлером Себастьяном Курцом надав CEU тимчасову прописку. У 2022-му Європейський суд Європейського Союзу постановив: «Lex CEU» порушив угоду GATS і свободу академічних установ. Орбан проігнорував рішення.

«Стандарти академічної свободи стоять вище за будь-яку політичну вимогу. Якщо влада не визнає права університету викладати без політичного диктату — університет іде. Це не моя філософія. Це базовий принцип, на якому збудована західна цивілізація.»

Майкл Ігнатьєв, ректор CEU, у заяві 25 жовтня 2018 року після оголошення переїзду до Відня

Паралельно — закон «Stop Soros», ухвалений парламентом 20 червня 2018 року. Текст криміналізував «допомогу нелегальним мігрантам у поданні заявок на притулок». Покарання — до одного року в’язниці для активістів, адвокатів, журналістів, медиків. Додатково — 25% податок на НКО, які працювали з мігрантами. У листопаді 2021-го Суд ЄС визнав «Stop Soros» порушенням європейського законодавства. Орбан знову проігнорував. До 2026-го закон формально не скасовано, хоча правозастосування зменшено.

У серпні 2018-го Open Society Foundations офіційно перевів свій європейський штаб із Будапешта до Берліна. Близько 100 співробітників переїхали; решта була звільнена або перейшла у дистанційний формат. Угорщина залишилася лише з невеликою програмою грантів на культуру і журналістику — без офісу. Це був перший випадок в історії OSF, коли фонд був політично виштовханий з країни. Орбан назвав це «перемогою». Поппер у своїй книзі писав про парадокс толерантності: толерантне суспільство має право бути нетолерантним до тих, хто хоче його зруйнувати. Орбан цей парадокс експлуатував у дзеркальному відображенні.

Антисемітський підтекст кампанії проти Сороса — той самий, який пізніше використовуватимуть Беньямін Нетаньяху, Доналд Трамп, Жаїр Болсонару — задокументовано спеціальним звітом Євросоюзу проти расизму у 2019-му. Один із плакатів кампанії «Зупинимо Сороса» зображав філантропа з підписом «Не дозвольте йому сміятися останнім» у позиції, яку Anti-Defamation League оцінив як «прямий стереотип світового єврейського змовника». Уряд Орбана відмовився внести правки.

Україна 1990-2026: $230 мільйонів, Renaissance Foundation, Open Society Award

1990 рік. У Києві ще СРСР, але вже відкривається представництво. International Renaissance Foundation (IRF) — український підрозділ OSF, заснований за участі Богдана Гавришина, української діаспори у Канаді, який повернувся з Торонто допомогти будувати громадянське суспільство. IRF став однією з перших великих недержавних організацій у незалежній Україні.

Перші роки — гранти на переклад іноземних книг українською (від Поппера до Гаєка), стипендії для аспірантів у LSE, Колумбії, Гарварді, фінансування незалежних медіа. У 1990-х IRF спонсорував видавництво «Основи», що випустило перші українські переклади Габермаса, Дерріда, Тейлора. У 2000-х фокус змістився на правозахист — Українська Гельсінська спілка, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод (який згодом отримає Нобелівську премію миру 2022 року), Центр UA. Усі ці організації отримували гранти IRF.

За офіційними даними OSF, загальна сума підтримки України з 1990-го по 2024-й — понад $230 мільйонів. У звичайний рік IRF видавав близько 300 грантів. У 2022-2023-х із додатковим Ukraine Democracy Fund — понад 500 грантів за рік. Кошти йшли на евакуацію мирних жителів, медичну допомогу, підтримку незалежних журналістів, документування воєнних злочинів, психологічну реабілітацію військових. Це була одна з найбільших приватних мереж західної допомоги в Україні — поряд із гуманітарними бюджетами USAID і ЄС.

Перший «Open Society Award» — нова нагорода від IRF — IRF оголосив у березні 2025 року. Серед номінантів — Центр прав людини ZMINA, Українська Гельсінська спілка, журналіст Дмитро Гнап (Slidstvo.Info), кінорежисер Сергій Лозниця. Лауреата мали оголосити в грудні 2025-го. Український уряд це не коментував.

Парадоксально, але саме коли українська влада розгортає системну примусову мобілізацію через ТЦК і обмежує виїзд чоловікам, OSF продовжує підтримувати ті українські організації, які цю владу критикують. Центр громадянських свобод, наприклад, із 2023-го документує не лише російські воєнні злочини, а й порушення прав людини українськими силовими структурами під час мобілізації. Це не подобається офіційному Києву. Але саме у такому конфлікті інтересів і виявляється справжній сенс «відкритого суспільства» за Поппером — суспільства, де незручні питання не закриваються владою.

Алекс Сорос 2023-2026: 40% звільнень, Берлін урізаний на 80%, Африка закрита

Грудень 2022-го: Джордж Сорос підписав документи передачі контролю над Open Society Foundations синові Алексу. Офіційне оголошення — Wall Street Journal, червень 2023-го. Алексу — 37. У його CV: Колумбійський університет, доктор історії NYU (2018), голова Alexander Soros Foundation з 2012-го, активний донор Демократичної партії США. На відміну від батька, який дотримувався позиції «жертвую глобально, втручаюся локально», Алекс відверто проамериканський і відверто партійний.

30 червня 2023 року Bloomberg випустив матеріал: OSF звільняє 40% штату. На той момент у структурі — близько 800 співробітників (із піку 1700 у 2021-му після першої хвилі скорочень). До 2024-го кількість мала впасти нижче 500. Кампанія називалася «глобальною реструктуризацією задля посилення впливу». На практиці — це закриття десятків регіональних офісів і програм.

«Ми будуємо OSF як проактивну гру, а не реактивну. Замість 120 країн ми зосередимося там, де можемо реально змінити ситуацію. Це означає менше офісів, менше програм, але більше дії там, де вона потрібна.»

Алекс Сорос, інтерв’ю Bloomberg, 28 вересня 2023 року

Внутрішня документація OSF, яку Inside Philanthropy і Devex опублікували протягом 2023-2024-х, показала конкретні цифри. Берлінський офіс — 180 співробітників — мав втратити 80%. Брюссельський офіс — суттєво урізаний. Більшість африканських програм — закриті. Баррели підрозділ — закритий. Барселонський офіс — закритий. Європейські операції загалом — зменшені до фракції попереднього обсягу. Профспілка співробітників OSF (так, у них є профспілка) подала колективні скарги і звинуватила менеджмент у тому, що проводить reorg без консультацій із персоналом.

Стратегічно це означає одне: OSF перестає бути глобальною інфраструктурою громадянського суспільства і стає сфокусованою політичною грою. Алекс публічно сказав: фокус — США, Західна Європа, ключові країни Південної Америки. Африка, Південно-Східна Азія, велика частина Близького Сходу — поза радаром. Це інший фонд. Не той, який батько будував чотири десятиліття.

Алекс Сорос — частий гість Білого дому за Байдена. За даними Secret Service, опублікованими після запитів CRP, він відвідував західне крило понад 20 разів між січнем 2021-го і груднем 2024-го. Він зустрічався з Каматою Гарріс, Антоні Блінкеном, Джейком Саліваном, Самантою Пауер. Його благодійна стратегія не приховувала політичну упередженість: основні грантоодержувачі — Democracy Forward, Center for American Progress, Open Society Policy Center, плюс десятки місцевих демократичних PAC. У 2024-му Алекс особисто пожертвував максимум — $6 600 — у фонд переобрання Байдена 30 червня, а коли той зняв кандидатуру, опублікував у X світлину з Гарріс і заклик «об’єднатися довкола неї і перемогти Трампа».

Трамп переміг. У січні 2025-го Алекс і Open Society опинилися у переліку «ворогів», які Білий дім складає на наступні чотири роки. Це не була абстрактна політика. Це була пряма мета.

Трамп проти Сороса 2025-2026: DOJ, рекет, мільйон проти $300 мільйонів

25 вересня 2025 року Доналд Трамп підписав президентський меморандум «Про новий стратегічний підхід до правоохоронної діяльності щодо громадських структур, які беруть участь у кримінальних змовах». Документ адресований Генеральному прокурору Памелі Бонді і директору ФБР Кашу Пателю. Текст наказував DOJ розробити план кримінального переслідування OSF. Серед потенційних статей: рекет, підпал, шахрайство по проводу (wire fraud), матеріальна підтримка тероризму.

Документ, на основі якого Білий дім просунув цю ініціативу, — звіт «Soros’ Open Society Gave Terrorist and Pro-Terror Groups Over $80 Million» від Capital Research Center. CRC — консервативний think-tank у Вашингтоні, який фінансується Bradley Foundation і Searle Freedom Trust. Скотт Уолтер, голова CRC, давав брифінги у Білому домі для команди Стівена Міллера у вересні 2025-го. Звіт класифікував десятки OSF грантоодержувачів — від палестинської правозахисної організації Адалла до Black Lives Matter Global Network Foundation — як «терористичні» або «протеррористичні».

«Open Society Foundations категорично засуджують тероризм і не фінансують тероризм. Це політично мотивовані атаки на громадянське суспільство, побудовані на сфабрикованих даних. Наша робота прозора, наші гранти публічні, наша мета — захищати права людини, а не воювати з ними.»

Прес-служба Open Society Foundations, заява 26 вересня 2025 року

Стівен Міллер, замголови апарату Білого дому, повторив у телеінтерв’ю CBS «60 Minutes» 11 жовтня 2025 року тезу про «лівацькі терористичні мережі», які фінансуються через OSF. Конкретних звинувачень — жодних. Конкретних кримінальних справ — на момент червня 2026-го — теж жодних. DOJ почав адміністративні розслідування статусу податкових пільг OSF, але прямо не відкривав кримінальних справ. Експерти конституційного права у Georgetown Law Center і Brennan Center for Justice оцінили дії Білого дому як спробу створити охолоджуючий ефект на ліберальних донорів — без юридичної бази, але з потужним публічним сигналом.

Паралельно — закони штатів. У Флориді, Техасі і Тенессі прийняті у 2025-2026-х закони, що обмежують права іноземних некомерційних організацій працювати у школах, університетах і державних установах. Формально вони не називають OSF — але цільові групи зрозумілі. У звіті Капіту Дерек Аткінсон з Heritage Foundation у березні 2026-го запропонував федеральний механізм арешту активів OSF на території США, якщо буде доведено «організовану злочинну схему». Цей механізм поки не запущений.

20 травня 2026 року OSF опублікував контрудар: $300 мільйонів на п’ять років для оборони американської демократії. $20 мільйонів — уже виділено на 2026-й. Грантоодержувачі: Democracy Defenders Action, Interfaith Alliance, Democracy Forward, кілька регіональних коаліцій із виборчих прав. Алекс Сорос подав це як «першу нову програму, яку я особисто схвалив для роботи виключно у США з моменту приходу на посаду голови».

«Гарантовані права і свободи такі ж критичні, як широка економічна процвітальність — і вони наш найсильніший захист проти закритого суспільства. Наші нові інвестиції беруть на себе обидва ці виклики водночас.»

Алекс Сорос, голова Open Society Foundations, заява 20 травня 2026 року

$300 мільйонів — це 1% від загального донорства Сороса за все життя. Але це сигнал. Імперія, яка десятиліттями фінансувала глобально, фокусується на одній справі: захист американського громадянського суспільства від адміністрації, яка хоче його зруйнувати. Це не та благодійність, яку планував Джордж Сорос у 1979-му. Це політична операція з тактичною метою.

Що далі: 2026-2030. Імперія в перехідному стані

Open Society Foundations 2026 року — це не та організація, яку Сорос-старший збудував. Менший штат. Менше країн. Менше програм. Більше фокусу на США. Менше готовності до довгих циклів роботи (Сорос-старший був прикладом «patient capital» — десятиліттями інвестував у організації без очікування швидких результатів; Алекс публічно сказав, що ці часи минули). Більше прямого партійного позиціонування.

Ендавмент після реструктуризації 2024-го — близько $19 мільярдів за оцінками Inside Philanthropy. Це менше за пік $25 мільярдів 2023-го (частина пішла на вихідну компенсацію персоналу і структурні витрати), але все одно один із найбільших приватних фондів світу. Річне розпорядне видавання — близько $1 мільярда, із яких приблизно $400 мільйонів іде на США, $300 мільйонів — на Європу, решта — на глобальні програми.

Декілька питань залишаються відкритими. Перше — здоров’я і життя Джорджа Сороса. У 95 років він рідко з’являється публічно. Останній раз — церемонія Президентської медалі Свободи у Білому домі, січень 2025-го. Якщо він піде, перехід до повного контролю Алекса стане остаточним. Другим питанням залишається, чи буде DOJ Трампа справді відкривати кримінальні справи — чи Білий дім використовуватиме загрозу як інструмент впливу. Третє — чи витримає OSF тиск і не доведеться зменшувати ендавмент на захист від судових витрат.

Четверте і найважливіше для нашого читача-діаспорянина — що буде з підтримкою України, Польщі, Угорщини? Алекс Сорос публічно не оголошував змін у фінансуванні IRF або Stefan Batory Foundation. Але загальний тренд — зменшення європейських програм. Якщо $300 мільйонів додаткового пакету сфокусовані на США, у Європи лишається менше. Це матиме наслідки для українського громадянського сектора, який десятиліттями жив частково на грантах OSF.

Особлива іронія — у тому, що головні критики Сороса, від Орбана до Трампа до Нетаньяху, використовують ту саму риторичну конструкцію: «глобальний єврейський змовник, який маніпулює урядами». Це класична антисемітська теза, яка існувала задовго до Джорджа Сороса і виходить далеко за межі його реальних дій. Але це не означає, що Open Society Foundations — наївна доброчинна структура. OSF — велика, добре фінансована, ідеологічно орієнтована мережа, яка десятиліттями просувала ліберально-демократичну порядку у форматі, що влаштовував Сороса і його команду. Це факт. Звинувачення в антисемітизмі і реальна критика політичної гри — дві різні розмови, які часто перемішуються свідомо.

За 47 років існування Open Society Foundations і його попередників видав понад $15 мільярдів грантів. Університет у Відні працює. У Києві IRF продовжує писати чеки. У Берліні Європейський штаб тримається. У Вашингтоні фабрика юристів готується до перших позовів. А у Овальному кабінеті — людина, яка хоче все це закрити. Це не війна за гроші. Це війна за те, хто має право фінансувати незручні розмови. За той самий парадокс Поппера: чи має відкрите суспільство закривати тих, хто хоче його закрити?

Сорос-старший дав свою відповідь чотири десятиліття тому: фінансувати слово, фінансувати критику, фінансувати тих, кого влада хоче замовкнути. Алекс грає у вужчу гру — на американському полі, з демократичною партією, з конкретною ціллю. Трамп грає у ще вужчу — кримінальне переслідування політичного супротивника через DOJ. Хто виграє цей раунд — побачимо вже у 2027-му, коли президентська кампанія розгорнеться повністю. Поки що рахунок — $300 мільйонів проти $80 мільйонів. Поки що.

А поки в Україні чергова мобілізаційна операція ТЦК виловлює чоловіків у супермаркетах, а українські правозахисники з грантами IRF цей факт документують — імперія Сороса все ж робить те, для чого була збудована. У дуже зменшеному форматі. Із дуже зменшеною впевненістю. Із дуже непевним майбутнім. Як і ми всі.

Ця хроніка вписується у наш реєстр EU corruption chronicle 2020-2026, де ми відслідковуємо рух коштів і влади у європейській політиці. Інші суміжні дослідження: Cambridge Analytica і політичний таргетинг, Black Cube — приватний Mossad, який Орбан наймав проти OSF, AIPAC і політичні донори у США.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon