$87,6 млрд на Іран: Трамп проти Конгресу — і чек оборонці

Уранці 24 червня 2026 року Дональд Трамп назвав чотирьох сенаторів-республіканців «лузерами». Через кілька годин Білий дім надіслав до Конгресу рахунок на 87,6 мільярда доларів — здебільшого за війну, проти продовження якої ці сенатори щойно проголосували. Збіг? Навряд чи. Це послідовність: спершу покарати незгодних, потім виставити їм рахунок.

Документ, який директор Адміністративно-бюджетного управління Расс Воут підписав того дня, формально називається запитом на додаткове фінансування. По суті це найбільший за останні роки разовий трансфер грошей платників податків до оборонної промисловості — і він прийшов рівно в той тиждень, коли і Сенат, і Палата представників уперше з початку операції проти Ірану офіційно сказали президенту: зупинись.

Що насправді в рахунку на $87,6 млрд

Цифра велика, але диявол — у розбивці. З $87,6 млрд левову частку — $67,1 млрд — отримує те, що адміністрація тепер називає «Департаментом війни». Решта розкидана по статтях, які мають створити враження, що це не лише про бомби.

Оборонна частина розписана так: $21 млрд на поповнення боєприпасів, $17,3 млрд на операційні витрати, $12,1 млрд на засекречені програми, $5,1 млрд на кібербезпеку й автономні системи, $4 млрд на повітряне виявлення рухомих цілей і космічну мережу даних, $2,4 млрд на дрони, $1,7 млрд на бойову готовність, $1,5 млрд на пальне, $1,2 млрд на «пріоритети адміністрації» без розшифровки і $800 млн на Національну гвардію. Майже кожен рядок — це замовлення, яке хтось виконає за гроші.

Поза Пентагоном картина така: $11,1 млрд фермерам, $1,4 млрд на боротьбу зі спалахом Еболи в Демократичній Республіці Конго та Уганді, $767,5 млн Міністерству енергетики на «ліквідацію ядерної програми Ірану», $300 млн Держдепартаменту на безпеку посольств навколо Ірану і $2 млрд Береговій охороні на операції в Західній півкулі. Фермери і Ебола — це обгортка. Серцевина — війна.

Воут сформулював це сухою мовою бюрократа.

«Запит покриває операційні витрати, понесені Департаментом війни… зокрема фінансування військового персоналу і витрат на бойову готовність».

Расс Воут, директор Адміністративно-бюджетного управління (OMB), 24 червня 2026

Переклад із бюрократичної: ми вже все витратили, тепер заплатіть. Війна почалася 28 лютого. Рахунок прийшов у червні. Конгрес його не санкціонував — ні до, ні під час.

Операція «Епік Ф’юрі»: 1000 «Томагавків» і порожні склади

Щоб зрозуміти, звідки взявся $21 млрд на боєприпаси, треба подивитися, що саме випустили в небо над Іраном. Центральне командування США повідомило: під час операції «Епік Ф’юрі» уражено понад 12 000 цілей. Це не точковий удар. Це промислових масштабів кампанія.

Конкретика вражає. Запущено понад 1000 крилатих ракет «Томагавк». Для порівняння: середнє річне закупівля цих ракет за останнє десятиліття становила 86 штук. За одну кампанію витратили більш ніж десятирічний запас. Додайте близько 290 перехоплювачів THAAD, якими збивали іранські дрони й ракети, і понад 1000 перехоплювачів Patriot. Склади спорожніли.

27 травня 2026 року Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) випустив аналіз, який мав би стати холодним душем для всіх, хто думає, що гроші вирішують усе. Автори — відставний полковник морської піхоти Марк Кенсіан і дослідник Кріс Г. Парк — сформулювали проблему одним реченням.

«Проблема сьогодні не в грошах; проблема в часі».

Звіт Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), 27 травня 2026

Цифри пояснюють чому. «Томагавки» виробляють менш ніж 200 на рік, і навіть за нарощування потужностей повне поповнення розтягнеться до кінця 2030-го, а то й 2031 року. Виробник Raytheon ставить за мету понад 1000 ракет щороку — але це мета, не реальність. THAAD відновлять не раніше кінця 2029-го. Patriot — до середини 2029-го. Тобто наступні три-чотири роки США воюватимуть з напівпорожніми складами, незалежно від того, скільки мільярдів проголосує Конгрес.

Ось де $87,6 млрд перетворюються з «вартості війни» на дещо інше. Це не оплата вже зробленого. Це аванс на роки виробництва наперед — для дуже конкретних компаній. Ми вже розбирали, як влаштована машина Raytheon від хабарів Катару до системи Patriot, і чому Lockheed Martin перетворила F-35 на проєкт за $2 трлн. Тепер ті самі гравці отримують новий потік.

Зустріч у Білому домі: хто отримає чек

Того ж дня, 24 червня, відбулася зустріч, яка пояснює все. Трамп зібрав у Білому домі керівників Lockheed Martin, RTX (колишня Raytheon Technologies) і Boeing — з ними був і міністр оборони Піт Гегсет. Тема: негайно нарощувати виробництво боєприпасів, насамперед перехоплювачів Patriot і THAAD.

Результати зустрічі — не наміри, а угоди. З Lockheed Martin домовилися потроїти виробництво перехоплювачів Patriot і вчетверо наростити випуск THAAD. Окремі багаторічні контракти з RTX мають збільшити виробництво «Томагавків» і ракет «повітря-повітря» AMRAAM. Це не разові замовлення. Це гарантований потік на роки.

Ринок зрозумів сигнал миттєво. Акції RTX додали 2,51% до $186,39. Northrop Grumman піднялася на 1,16% до $513,22. Lockheed Martin відкрила середу на рівні $502,93, плюс 1,04%. Поки сенатори сперечалися про конституційні повноваження, інвестори рахували дивіденди.

Масштаб контрактів видно і поза цією зустріччю. Lockheed Martin заявила про інвестиції $9 млрд до 2030 року в розширення потужностей, зокрема новий завод в Алабамі та понад 20 об’єктів по всій країні. Агентство протиракетної оборони ще раніше уклало з компанією контракт без конкурсу на $35,3 млрд для виробництва перехоплювачів THAAD до червня 2032 року. RTX вкладає кілька мільярдів у власні розширення. Війна закінчиться. Контракти — ні.

А Білий дім тим часом запевняв, що зброї вистачає.

«США мають більш ніж достатньо боєприпасів, амуніції і запасів зброї, щоб продовжувати знищувати іранський режим і досягти цілей операції “Епік Ф’юрі”».

Заява пресслужби Білого дому, 24 червня 2026

Дві заяви в один день суперечать одна одній. Якщо зброї «більш ніж достатньо», навіщо терміновий рахунок на $21 млрд для поповнення і екстрена зустріч із виробниками? Одна з версій бреше. Зважаючи на звіт CSIS про порожні склади — бреше та, що про «достатньо».

50 проти 48: як Трамп програв голосування і виграв тиждень

Політичний фон робить цю історію гострішою. У вівторок, 23 червня, Сенат ухвалив резолюцію про воєнні повноваження з рахунком 50 проти 48. Документ зобов’язує президента вивести збройні сили США з бойових дій проти Ірану, якщо Конгрес офіційно не оголосить війну. Ми докладно розбирали цей момент у матеріалі «50 проти 48: Конгрес уперше зупиняє війну Трампа» — і чому ця перемога виявилася безсилою.

Четверо республіканців порушили партійну дисципліну: Білл Кессіді з Луїзіани, Ліза Murkowski з Аляски, Сьюзан Коллінз з Мейну і Ренд Пол з Кентуккі. Єдиним демократом, який голосував проти резолюції, став Джон Феттерман із Пенсильванії. Двоє республіканців не голосували — Мітч Макконнелл і Дейв Маккормік. Палата представників ухвалила свою версію раніше, 215 проти 208, коли четверо республіканців, серед них Томас Массі, приєдналися до демократів.

Реакція Трампа була особистою. Він назвав чотирьох сенаторів «лузерами».

«Ці сенатори щойно ускладнили мою роботу».

Дональд Трамп про чотирьох республіканців, що підтримали резолюцію, 23 червня 2026

А далі сталося те, що показує справжню механіку влади. Уже в середу Сенат провів повторне голосування — і Ренд Пол проголосував «присутній», а Білл Кессіді — проти просування наступної резолюції. Двоє з чотирьох «бунтівників» здали назад за добу. Резолюцію заблокували. Трамп отримав свою перемогу. А тиск — публічний епітет «лузери» плюс натяк на наслідки перед проміжними виборами 2026 року — спрацював рівно так, як і мав.

Резолюція в будь-якому разі була необов’язковою до виконання. Але символіка важлива: уперше з 28 лютого обидві палати сказали «ні» — і за лічені дні це «ні» розчинилося під тиском Білого дому. А слідом прийшов рахунок на $87,6 млрд, який тепер мусять схвалити ті самі люди, яких щойно публічно принизили.

Хто платить і кому це вигідно

Тепер головне питання нашого видання: кому в кишеню. Бо за кожним мільярдом «національної безпеки» стоїть конкретний отримувач.

Лінія розколу в Конгресі проходить не зовсім між партіями. Голова комітету Сенату зі збройних сил республіканець Роджер Вікер з Міссісіпі назвав фінансування критично потрібним.

Фінансування «необхідне», щоб пришвидшити виробництво боєприпасів, гіперзвукової зброї і безпілотних систем.

Роджер Вікер, голова комітету Сенату зі збройних сил (R-Міссісіпі), червень 2026

З протилежного боку — демократи, які бачать у рахунку політичну пастку. Лідер демократичної меншості Чак Шумер не добирав слів.

«Затягнувши Америку в безрозсудну війну, тепер він хоче, щоб Конгрес передав йому ще десятки мільярдів».

Чак Шумер, лідер демократичної меншості в Сенаті, 24 червня 2026

Голова демократів у комітеті Сенату з асигнувань Петті Мюррей була ще різкішою.

«Я не штампуватиму ще десятки мільярдів на цю катастрофічну війну за вибором».

Петті Мюррей, сенаторка (D-Вашингтон), провідна демократка комітету з асигнувань, червень 2026

Але дивіденди від війни не закінчуються на внутрішніх контрактах. Аналітики вже вказують на окремий потік — іноземні військові продажі. Lockheed Martin і RTX добре позиціоновані, щоб освоїти прогнозований приплив понад $21 млрд у продажах зброї Саудівській Аравії, Кувейту й ОАЕ. Війна з Іраном лякає його сусідів — і ті ж компанії, що поповнюють американські склади, продають заспокоєння монархіям Затоки. Подвійна виручка з одного страху.

Цей патерн не новий. Ми бачили його з нафтою Ірану, яку США відкрили на $12 млрд, спостерігали, як Пентагон позичив $620 млн фірмі, пов’язаній із сином президента, і як $17 млрд закладають на лінкор, якого ще не існує. Щоразу формула однакова: загроза обґрунтовує витрату, витрата йде конкретному отримувачу, отримувач має зв’язки. $87,6 млрд — найбільший на сьогодні приклад цієї формули в дії.

Тут варто бути чесними. Склади справді спорожніли — це не вигадка, а підтверджений звітом CSIS факт. Поповнювати їх доведеться. Питання не в тому, потрібні чи ні нові ракети. Питання в тому, чому рішення витратити десятки мільярдів ухвалюється в обхід Конгресу, в режимі надзвичайної терміновості, через тиждень після того, як законодавці спробували зупинити війну — і за зачиненими дверима з трьома корпораціями, чиї акції тут-таки зросли.

Чому це стосується читача в Дортмунді

Може здатися: американський бюджет, американська війна, до чого тут діаспора в Німеччині чи Польщі? Дуже навіть до того.

По-перше, логіка «склади спорожніли — терміново нарощуємо виробництво» прямо стосується Європи. Ті самі перехоплювачі Patriot, які США випустили над Іраном, — це та зброя, якої бракує Україні і яку обіцяють європейські столиці. Кожна ракета, відправлена на Близький Схід, — це ракета, що не доїхала кудись іще. А черга на виробництво, як показав CSIS, розписана до 2029–2030 років. Коли Вашингтон і Берлін говорять про «поповнення», вони говорять про той самий вузький конвеєр Lockheed і RTX, де всі стоять в одній черзі.

По-друге, європейський оборонний бум — частина тієї ж картини. Поки американські гіганти потроюють випуск перехоплювачів, Rheinmetall нарощує портфель замовлень до €73 млрд, а Anduril будує автономну війну на $61 млрд оцінки. Гроші платників податків по обидва боки Атлантики течуть в одному напрямку — до приватних оборонних балансів. Емігрант із Дортмунда платить за це двічі: як німецький платник податків і як людина, чия колишня батьківщина залежить від тієї самої зброї.

По-третє, ескалація. Наша позиція незмінна: будь-яке рішення, що подовжує і поглиблює війну, наближає світ до точки, з якої немає вороття. $87,6 млрд — це не сигнал про завершення кампанії. Це інфраструктура для її продовження роками. Коли держава авансом замовляє зброю на 2030 рік, вона планує не мир.

І останнє. Спосіб, у який цей рахунок проштовхують — через голову Конгресу, попри дві резолюції, з публічним приниженням незгодних, — це урок про те, як працює сучасна влада. Не лише в Києві, де скасовують вибори і консолідують контроль. У Вашингтоні теж. Демократичні запобіжники існують рівно доти, доки їх не випробують на міцність — і цього тижня вони не витримали випробування.

Що далі

Рахунок тепер у Конгресі. Додаткові запити зазвичай проходять швидше за базовий бюджет — на це й розрахунок. Республіканцям, особливо вразливим перед проміжними виборами, доведеться обирати: проголосувати за непопулярну війну чи проти власного президента, який щойно показав, що робить із незгодними. Демократи обіцяють опір, але «обіцяють» і «зупинять» — різні дієслова.

Найімовірніший сценарій: торг навколо обгортки. Фермерські $11,1 млрд і гроші на Еболу зроблять рахунок «прохідним» — хто ж голосуватиме проти фермерів і хворих дітей. А під цією обгорткою спокійно пройдуть $67 млрд на війну, яку дві палати тиждень тому намагалися зупинити.

Залишається одне питання, на яке ні Воут, ні Гегсет, ні пресслужба Білого дому не відповіли. Якщо зброї «більш ніж достатньо» — навіщо рахунок? А якщо рахунок потрібен — хто збрехав про «достатньо»? Поки Конгрес шукає відповідь, акції оборонних компаній уже її знають.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon