Зеленський пропонує пасхальне перемир’я — Росія мовчить, Лондон і Париж готують “хаби”

Зеленський запропонував Росії перемир’я на Великдень — з 12 по 13 квітня. Кремль не відповів. Лондон і Париж оголосили про «хаби» для майбутніх миротворчих сил. А в Брюсселі дипломати намагаються зрозуміти, чи це початок виходу з війни, чи черговий раунд дипломатичного театру.

Три роки тому відповідь була б очевидною. Але зараз — після Курська, після Маріуполя, після тисяч вбитих з обох боків — нічого не очевидно. Крім одного: Великдень 2026 року стане або першою паузою у найбільшому конфлікті в Європі після 1945-го, або просто ще однією датою на стіні.

Що саме запропонував Зеленський

Заява надійшла 31 березня — через звернення до нації і підтверджена офісом президента. Зеленський запропонував «повне тактичне перемир’я» на 36 годин — з вечора 12 квітня (Страсна субота) до вечора 13 квітня (Великдень за православним та греко-католицьким календарями).

Умова одна: Росія публічно підтверджує зупинку вогню до 5 квітня. Після цього Україна також дає наказ військам. Порушення — автоматичне поновлення бойових дій.

Риторика Зеленського була навмисно проста і апелювала до релігійного виміру: «Навіть на війні є моменти, коли зброя має замовкнути. Великдень — це час воскресіння, не смерті». Цей меседж розрахований не на Кремль — він прекрасно знає, що Зеленський пропонує. Він розрахований на глобальну аудиторію: на Глобальний Південь, на Ватикан, на православних вірян у самій Росії.

Чому Росія мовчить

Офіційна реакція Кремля — мовчання. Це само по собі є відповіддю.

Якби Путін хотів відкинути пропозицію, він міг би зробити це через Пєскова за п’ятнадцять хвилин — стандартна процедура. Мовчання натомість означає одне з двох: або Кремль обговорює варіанти всередині, або навмисно тримає Україну і Захід у невизначеності.

Для Москви пасхальне перемир’я — пастка в будь-якому варіанті. Якщо погодитися — це сигнал слабкості і визнання того, що Захід здатен чинити реальний тиск. Якщо відкинути — це ще один імідж-провал на міжнародній арені, особливо з огляду на православний контекст: відмова від перемир’я на Великдень у країні, яка офіційно позиціонує себе як «захисник православної цивілізації», — це важко пояснити навіть внутрішній аудиторії.

Є й третій варіант: імітувати погодження — і порушити перемир’я вночі 12-го. Такий сценарій неодноразово реалізовувався в Сирії. Це не виключено і тут.

Лондон і Париж: «хаби» — що це означає

Паралельно з пасхальною пропозицією Зеленського — і явно не випадково в той самий день — Велика Британія і Франція оголосили про конкретний крок у формуванні «коаліції готовності»: відкриття «логістичних хабів» для майбутніх миротворчих або стабілізаційних сил.

Лондон оголосив про хаб у Польщі (Жешув — той самий аеропорт, через який проходить більшість зброї в Україну). Париж — про хаб у Румунії (Констанца, з виходом до Чорного моря). Обидва рішення ухвалені на рівні прем’єра і президента відповідно.

Що таке «хаб» у практичному сенсі? Це не військова база у традиційному розумінні. Це логістичний вузол: склади, командні центри, медичні підрозділи, транспортні можливості. Основне призначення — забезпечення майбутнього контингенту, якщо перемир’я відбудеться і виникне потреба у верифікаційній місії.

Але є і стратегічний вимір. Розгортання хабів — це сигнал Москві: Захід серйозний, інфраструктура вже будується, процес незворотний. Це не допомога Україні у ведені поточної війни — це підготовка до дня після.

Коаліція і розкол

Ініціатива Великої Британії і Франції — це коаліція «охочих», а не рішення НАТО. Альянс як структура залишається паралізованим необхідністю консенсусу — особливо зважаючи на позицію Угорщини і двозначний сигнал з Вашингтона.

США при Трампу тримаються осторонь від миротворчих планів. Вашингтон наполягає: будь-які гарантії безпеки для України мають бути «дешевими» для американського платника. Це означає — або мінімальний американський внесок, або тиск на Європу взяти основне навантаження.

Цей розрив між Вашингтоном і Лондоном/Парижем — реальна проблема. Миротворча місія без США або хоча б американського «парасолькового» захисту буде значно вразливішою. Путін це знає і враховує.

Проте коаліція росте. До Великої Британії і Франції вже приєдналися Нідерланди, Данія, Швеція і Фінляндія. Польща і країни Балтії обговорюють участь. Потенційний контингент — від 15 до 30 тисяч осіб, за різними оцінками. Це значна сила.

Де проходить лінія фронту зараз

Будь-яке перемир’я фіксує лінію контакту. І тут — принципова проблема.

Росія контролює близько 20% міжнародно визнаної території України. Це Крим (з 2014 року), більша частина Донецької та Луганської областей, частина Запорізької та Херсонської. Зеленський неодноразово заявляв: жодного юридичного визнання окупованих територій. Кремль натомість наполягає: кордон — це нинішня лінія фронту, і будь-яка угода має це закріпити.

Це нерозв’язний вузол при нинішніх позиціях обох сторін. Саме тому будь-які переговори — навіть про тактичне перемир’я — стають полем битви за наративи: хто що визнає, хто на що погоджується мовчазно.

Пасхальне перемир’я, якщо б воно відбулося, не вирішило б це питання. Але воно б створило прецедент: сторони здатні зупинити вогонь. Це сигнал — і для власних суспільств, і для посередників.

Ватикан, Туреччина, Китай: хто може бути посередником

Папа Франциск неодноразово пропонував послуги Ватикану як посередника. Зеленський приїздив до Риму, провів тривалу зустріч. Відносини — складні: Папа дозволяв собі двозначні висловлювання щодо «відповідальності» за початок конфлікту, що викликало різку реакцію Києва. Але Ватикан як нейтральний майданчик залишається опцією.

Туреччина зіграла ключову роль у «зерновому коридорі» у 2022 році і в обмінах полоненими. Ердоган — один з небагатьох лідерів, якому однаково телефонують і Зеленський, і Путін. Але Туреччина грає у власну геополітичну гру і не готова ставити під загрозу відносини з Москвою заради «проєвропейського» врегулювання.

Китай офіційно підтримує «мирне врегулювання» і опублікував власний мирний план у 2023 році. Але план проігнорував питання виведення військ і суверенітету України — що зробило його непридатним для Києва. Пекін не готовий тиснути на Москву всерйоз: Китай залежить від хороших відносин з Росією як противагою американському тиску.

Що думають на фронті

Можливо, найважливіша частина цієї історії — і найменш висвітлена.

Українські військові по-різному ставляться до ідеї перемир’я. Частина — категорично проти: будь-яка пауза дає Росії час перегрупуватися, поповнити резерви і підготувати нові наступальні дії. Після Мінська-1 і Мінська-2 — угод, які Росія використала для нарощування сил — скептицизм є цілком виправданим.

Інша частина — особливо ті, хто три роки провів на передовій — дивляться на це інакше. Навіть 36 годин без обстрілів означають вивезення поранених, сон, можливість написати додому. Людський вимір перемир’я реальний, навіть якщо стратегічний результат невизначений.

Зеленський — і це важливо — зробив пропозицію публічно, а не через секретні канали. Це означає: навіть якщо Росія відмовить, Україна виграє дипломатично. Ініціатива миру зафіксована. Відмова також зафіксована.

Великдень на фронті: трагічна традиція

Символізм Великодня в контексті цієї війни — не просто риторика. Велика Британія і Франція в Першій світовій укладали неформальні «різдвяні перемир’я» 1914 року — без наказів зверху, просто тому що солдати в окопах вирішили зупинитися. Це один з найвідоміших епізодів тієї війни.

В Україні ця традиція не спрацювала. На Різдво 2022, на Великдень 2023 і 2024, на Різдво 2025 — Росія продовжувала завдавати ударів. Жодного виключення. Навпаки: свята часто ставали приводом для посилених обстрілів цивільної інфраструктури.

Це важливий контекст для пропозиції Зеленського. Він не наївний. Він знає статистику. Але він також знає, що пропозиція перемир’я, яку Росія відкидає, — це документ для майбутнього трибуналу і сьогоднішнього світового громадського суду.

Що буде 6 квітня — і після

До 5 квітня Кремль має відповісти — або демонстративно промовчати. Паралельно відбувається Іранська криза з американським дедлайном 6 квітня. Дипломатичний лютий тиждень.

Якщо Росія мовчить до 5-го — Зеленський, швидше за все, все одно оголосить односторонню паузу у наступальних операціях. Це матиме обмежене практичне значення, але максимальний символічний ефект.

Якщо Росія погоджується — і дотримується — це буде першою перевіркою реальності: чи можливий мінімальний рівень дотримання угод. Без цього будь-які більш масштабні домовленості неможливі.

Якщо Росія погоджується — і порушує — Захід отримує ще один аргумент для посилення підтримки України і прискорення розгортання «хабів».

У будь-якому сценарії Великдень 2026 року буде датою, яку запам’ятають. Питання лише в тому — як.

По темі: Україна 2026: продовження війни та криза мобілізації та 20 незаявлених воєн: що приховує Пентагон.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon