Скільки коштує блокада Ормузу: $30 млн на добу, $25 млрд за 73 дні — Пентагон рахує програш

Війна США та Ірану, яку Білий дім намагається представити як «обмежену операцію», насправді стала одним з найдорожчих військових заходів Пентагону за останні 35 років. 11 травня 2026 року агентство Bloomberg опублікувало розрахунки, які офіційний Вашингтон публічно ніколи не озвучував: один прохід есмінця через Ормуз обходиться у мільйони доларів, а добове утримання флотилії перевищує $10 млн навіть без обстрілів. Підраховано: за 73 дні війни (від 28 лютого по 11 травня) на одну лише «свободу проходу» через 50-кілометровий пролив платник податків США витратив суму, порівнянну з річним бюджетом Естонії.

Це не сухі цифри Пентагону — це гроші, які могли б покрити кілька соціальних програм у самих США або декілька років утримання шкіл у країнах Глобального Півдня. Усе йде на одне: щоб 50-кілометрова смуга води між Іраном і Оманом залишалася відкритою для танкерів, левова частка яких прямує не до США (Вашингтон давно енергонезалежний), а до Китаю, Індії, Південної Кореї і Японії. Технічно — США воюють заради інших. Економічно — США оплачують ціну, яку повинні були б оплачувати споживачі нафти в Азії.

$600 000 на добу — і це лише за плавання одного есмінця

Базовий показник, який Bloomberg отримала від військово-морських аналітиків: один есмінець класу Arleigh Burke коштує близько $600 000 за добу експлуатації. Це паливо, технічне обслуговування, харчування екіпажу (300+ моряків), амортизація обладнання. Це без обстрілів, без ракет, без бойової відповіді. Просто «бути присутнім».

За даними Центрального командування США (CENTCOM), у регіоні розгорнуто:

• 15 000 військовослужбовців — постачання, ремонт, медичне забезпечення, ППО на суходолі;
• понад 100 повітряних суден, базованих як на наземних авіабазах, так і на флоті — F/A-18, F-35C, P-8 Poseidon (морська розвідка), MQ-9 Reaper (БПЛА), вертольоти MH-60R, заправники KC-46;
• «більше десятка» бойових кораблів, включно з есмінцями типу Arleigh Burke, крейсером класу Ticonderoga і авіаносною групою (попри те, що сама авіаносна група періодично перебувала на ремонті);
• безпілотні морські платформи — Sea Hunter, Mantas T-12 — для патрулювання і протидії мінам.

Виходячи з цих цифр, навіть найскромніша оцінка добової вартості операції в районі Ормузу — $8-12 млн. Це лише прямі експлуатаційні витрати. Окремо рахуються авіарейси: 8-годинна операція 100 літаків коштує близько $10 млн. Якщо така операція проводиться двічі на добу (типовий цикл), додається ще $20 млн. Разом — близько $30 млн щодоби.

Помножимо на 73 дні війни. Отримуємо близько $2,2 млрд лише на повсякденні витрати в зоні Перської затоки. І це без вартості ракет. У наших попередніх розрахунках «Операція Епік Фюрі: 25-50 млрд — найдорожча війна США з 1991» ми проаналізували повну сукупну вартість іранської війни — і ця цифра постійно зростає.

Ракети: $2,1 млн за SM-2, $4,3 млн за SM-6, $1 млн за ESSM

Найдорожча частина витрат — це боєприпаси, які витрачаються на оборону від іранських ракет, дронів і бойових катерів. Іран запустив значну кількість ударних дронів типу Shahed-136 і протикорабельних ракет (Noor, Qader, Khalij Fars). Кожен з них американський флот збиває однією-двома ракетами «земля-повітря» з вертикальних пускових установок Mk 41. Ось ціни цих ракет:

• RIM-66M Standard Missile-2 (SM-2) — близько $2,1 млн за одиницю;
• RIM-156 Standard Missile-6 (SM-6) — близько $4,3 млн (нова версія, проти балістичних і гіперзвукових загроз);
• RIM-162 Evolved Sea Sparrow Missile (ESSM) — близько $1 млн;
• RIM-116 RAM (Rolling Airframe Missile) — приблизно $0,9 млн (ближня зона ППО).

Кожна атака на американський корабель може коштувати США від $5 до $30 млн ракетних витрат. 7 травня три есмінці США пройшли через Ормуз і потрапили під атаку. Якщо вони використали по 5-10 ракет середньої вартості — це $30-90 млн витрат за один прохід. Іранський Shahed-136, який вони збивали, коштує близько $50 000 — у 40-100 разів менше за SM-2. Ця асиметрія витрат — головна стратегічна слабкість блокади Ормузу: США платять у десятки разів більше за збиття, ніж Іран — за пуск.

«Project Freedom» — операція з відкриттям проливу, що так і не була завершена

4 травня 2026 року Дональд Трамп оголосив «Operation Project Freedom» — морську операцію з ескортування комерційних суден через Ормуз. Пентагон обіцяв, що Тегеран не зможе блокувати міжнародне судноплавство, і що «вода буде відкрита». 6 травня Трамп призупинив операцію, заявивши про «значний прогрес» у переговорах. 7 травня операцію відновили, і три есмінці потрапили під удар іранських ракет, дронів і безпілотних катерів.

Назвати «Project Freedom» успіхом не можна навіть з точки зору військового командування. За даними CSMonitor, понад 1 500 комерційних суден і близько 20 000 моряків зараз застрягли біля входу до Перської затоки — у Аденській затоці, у Червоному морі, в Оманській затоці. Це означає одне: блокада діє, попри присутність найбільшої військової машини світу. Як ми описували у нашій статті про запуск операції, Тегеран попередив про відповідь — і ця відповідь прийшла.

Логістично США поставлені у безглузду ситуацію: ескортувати один танкер через 50-кілометрову зону вузькості коштує більше за вартість самого танкера. Контейнеровоз вантажоспроможністю 100 000 тонн коштує близько $80 млн. Морська страховка через зону військових ризиків зросла від 0,02% до 1% — тобто з $16 тис. до $800 тис. за рейс. Жодна судноплавна компанія не йде на цей маршрут добровільно. У результаті понад 1 500 кораблів простоюють на якорі — і чекають, поки геополітичний вузол розв’яжеться сам.

$500 млн на день для Ірану — чи це правда?

22 квітня Трамп публічно заявив: «Іран втрачає півмільярда доларів на день через блокаду». До 1 травня офіційна оцінка Міністерства оборони США була ще точнішою: $4,8 млрд недоотриманих іранських нафтових доходів від початку блокади. Якщо взяти за основу цю оцінку і пересчитати на доходи Ірану — це справді близько $500 млн/добу.

Однак ці цифри не враховують головне: Іран не зупинив експорт нафти повністю — він перенаправив потоки на Китай. За даними OilX і Kpler, у березні-квітні 2026-го Іран все ще експортував 800-1100 тис. барелів нафти на добу — переважно до Китаю через так звану «темну флотилію» танкерів зі вимкненими транспондерами AIS. Це втрата приблизно 50% від довоєнних обсягів, але не повна ізоляція. Натомість Іран втратив доступ до ринків Південної Кореї, Японії, Індії — а це найприбутковіші напрямки.

Реальна добова втрата Ірану, скоригована на «темний» експорт до Китаю — близько $250-300 млн на день. Це удар, але не катастрофа. У наших попередніх матеріалах ми описували, як економіка Ірану руйнується від інших причин — внутрішніх (інфляція, обвал ріала, мінімальна зарплата $92/міс), а не тільки від блокади.

Хто реально платить за блокаду — споживач у Європі

Найважливіший і найменш обговорюваний аспект блокади Ормузу — економічна цінова трансмісія. Через Ормуз проходить близько 20% світового експорту нафти і близько 30% експорту скрапленого природного газу (LNG). Будь-яка дислокація потоку — це різкий стрибок ціни. На дату 11 травня 2026 року Brent тримається в районі $101 за барель, що приблизно на 30% вище за довоєнні рівні $75-78. Європейські споживачі відчувають це безпосередньо: пальне на німецьких АЗС перевищило €2,10 за літр (раніше €1,65).

Bloomberg і Goldman Sachs у звітах за травень 2026 року вказали: кожен $10 зростання Brent додає 0,3-0,4% до європейської інфляції. У переводі на гаманець середньої німецької родини — це втрата €40-60 на місяць тільки за рахунок пального і опалення. Подвоєння — кожен з нас платить $500 на рік за «свободу проходу» через Ормуз, незалежно від того, чи маємо ми авто, чи їздимо на велосипеді.

Це робить війну Іран-США унікальною в історії: понад 50% реальних економічних витрат від конфлікту лягає не на сторону агресора і не на сторону цілі, а на третіх сторін — Європу, Японію, Південну Корею. Пентагон витрачає мільярди з федерального бюджету, але вирішальна частина «оплати» приходить через ціни на пальне і інфляцію в країнах-союзниках. Це фіскальна архітектура нової американської гегемонії: ми платимо за глобальний порядок, а інші — за можливість жити в ньому.

Іранська відповідь Трампу і відмова 10 травня

10 травня 2026 року Іран передав через Пакистан 14-пунктну відповідь на пропозицію Трампа про закінчення війни. У ній Тегеран вимагав:

• визнання суверенітету Ірану над протокою Ормуз (а не «спільного користування»);
• зняття військово-морської блокади;
• скасування санкцій на продаж нафти;
• розморожування іранських активів за кордоном;
• гарантій неагресії в подальшому;
• компенсації за військову шкоду;
• припинення війни на всіх фронтах.

Трамп охарактеризував відповідь словами «totally unacceptable» (абсолютно неприйнятна). Іранський речник МЗС Есмаїл Багаєї у відповідь назвав свою пропозицію «розумною і навіть щедрою»: «США продовжують наполягати на необґрунтованих вимогах. Іран не вимагає поступок — він вимагає лише своїх законних прав». Прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу того ж дня заявив, що «війна не закінчилась». Жодна зі сторін не показала готовності зробити перший крок назустріч.

Один з ключових пропусків в іранській відповіді — не згадано ядерну програму. США наполягали на повному демонтажі (нагадаємо, що 19 березня 2026 року Іран фактично відмовився від ядерної зброї після випробування одного пристрою — але інфраструктура та можливості залишились). Без зачинення цього питання Трамп не може представити будь-яку угоду як «перемогу» — а без перемоги він не буде підписувати. Тому війна триватиме й надалі.

Реальна вартість війни для платника податків США

Якщо підсумувати всі лінії витрат на блокаду — операційні, ракетні, авіаційні, логістичні — отримуємо, що 73 дні війни вже коштували Пентагону близько $25-30 млрд. Це не «лімітована операція» Білого Дому — це повноцінна війна, фінансована з кредитного дефіциту США (на 2026 рік федеральний борг перевищив $36 трлн).

І найбільш парадоксальне в цій картині: США отримують найменшу пряму вигоду від збереження Ормузу відкритим. Лише близько 5% нафти, що проходить через цей пролив, прямує до США. Решта — Китай (35%), Індія (15%), Південна Корея (10%), Японія (10%), ЄС (10%). Тобто Трамп платить $30 млрд, щоб Китай і Європа отримували паливо. Іронія настільки очевидна, що навіть низка республіканських сенаторів (зокрема Рон Пол, Менсі Логан) у Конгресі вимагають перегляду стратегії.

Цей розрив між «імперським обов’язком» США і реальними економічними вигодами — головна довгострокова уразливість Pax Americana. Платити за порядок, від якого виграють інші, можна тільки коли у тебе нескінченний кредит. У 2026 році цей кредит закінчується.

Висновок: блокада, що нікому не вигідна

73 дні війни в Ормузі — це фіаско з усіх боків. США платять мільярди за «відкритий пролив», який все одно залишається фактично закритим. Іран втрачає половину нафтових доходів, але не зупинений економічно. Європа і Азія платять найбільшу ціну через підвищення цін на пальне і інфляцію. 1 500 цивільних суден і 20 000 моряків застрягли в нейтральних водах і чекають кінця війни, у якій вони не учасники.

І найгірше — ніхто не виграє від продовження. Іран не може поступитися публічно (це означало б капітуляцію перед США). США не можуть відступити (це означало б визнання поразки перед Іраном). Європа не має достатньої військової присутності, щоб взяти на себе мирне врегулювання. Китай тихо отримує дешевшу іранську нафту. Реальний переможець у цій війні — невидимий. А реальний платник — пересічний європейський громадянин, який не голосував ні за Трампа, ні за Хаменеї, але оплачує їхню гру.

Для повного контексту читайте наш повний timeline війни США-Іран 2026 та статтю про відповідь Трампа 11 травня.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon