Бельгія оголосила про намір націоналізувати свої атомні електростанції — рішення, яке ще п’ять років тому здавалося неможливим. Прем’єр-міністр Барт Де Вевер 30 квітня 2026 року повідомив про «повне поглинання» ядерного флоту країни, який налічує сім реакторів. Уряд відмовляється від законодавства початку 2000-х про поетапну відмову від ядерної енергетики, скасовує плани демонтажу п’яти зупинених реакторів і збирається будувати нові ядерні потужності. «Цей уряд обирає безпечну, доступну й сталу енергетику з меншою залежністю від імпорту викопного палива та більшим контролем над власним постачанням», — написав Де Вевер у X.
Угода між державою і компанією Engie — нинішнім оператором бельгійських АЕС — має бути формалізована до 1 жовтня 2026 року. Це найрадикальніша зміна енергетичної політики країни за останні два десятиліття і один із найбільших європейських сигналів про ренесанс ядерної енергетики на тлі глобальної енергетичної кризи, спричиненої війною США з Іраном і виходом ОАЕ з ОПЕК.
- Що саме націоналізує Бельгія
- Чому Engie втікає, а держава заходить
- Розворот політичного консенсусу
- Старі реактори, старі страхи
- Що означає націоналізація: ризики й вартість
- Що це означає для українців у Європі
- Висновок: ядерний ренесанс під дзвонами війни
- Більше матеріалів
- Трамп помилував засновника Silk Road Ульбрiхта в перший тиждень
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
Що саме націоналізує Бельгія
Бельгія володіє сімома ядерними реакторами на двох майданчиках: чотирма блоками в Дулі (фламандська частина країни, на кордоні з Нідерландами) і трьома в Тіханжі (валлонська частина, неподалік від німецького Аахена). Зараз працюють тільки два — по одному на кожному майданчику. Інші п’ять було зупинено між 2022 і 2025 роками згідно з законом про ядерну відмову, ухваленим ще у 2003 році. Згідно з планом, що діяв до квітня 2026-го, всі бельгійські реактори мали бути демонтовані до 2025 року. Цей план тепер скасовано.
Ліцензії на експлуатацію двох діючих реакторів — Doel-4 і Tihange-3 — були продовжені до 2035 року в попередній угоді з Engie. Тепер уряд хоче піти далі: реанімувати зупинені блоки, коли це технічно й економічно можливо, і додати нові ядерні потужності. У спільній заяві з Engie Бельгія підкреслила, що йдеться про «безпеку постачання, кліматичні цілі, промислову стійкість і соціально-економічний добробут». Іншими словами, Брюссель готовий взяти на себе всі ризики й витрати, які приватний оператор більше не хоче нести.
Чому Engie втікає, а держава заходить
Engie — французький енергетичний гігант, який володіє переважною часткою бельгійських АЕС через дочірню Electrabel. Для приватного оператора ядерна енергетика в Бельгії перетворилася на токсичний актив: реактори старі (середній вік експлуатації — понад 40 років), регулярно зупиняються для перевірок безпеки, а політична невизначеність робила інвестиції в продовження їхньої роботи фінансово неприйнятним ризиком. Engie багато років казало: ми готові закрити всі реактори в строк, ринок дорегулює.
Ситуація змінилася після енергетичної кризи 2022 року, коли російський газ перестав надходити в Європу, а потім ще раз — після почала війни США з Іраном восени 2025 року, що надломило глобальний нафтовий ринок і підняло ціну Brent понад 100 доларів за барель. Раптом виявилося, що Бельгія, яка отримує близько 50% електроенергії з ядерних реакторів, не має чим їх замінити. Енергетичний імпорт з Нідерландів і Франції став дорожчим і нестабільнішим. Газ — політичним інструментом тиску. Сонячна та вітрова енергетика — не справляється з пікові навантаження. У цих умовах єдиним способом гарантувати енергетичну незалежність стало повернення до атомної енергетики, але вже за рахунок платників податків.
Розворот політичного консенсусу
Закон про відмову від ядерної енергетики Бельгія ухвалила у 2003 році під впливом «зеленої» хвилі, яка тоді охопила всю Західну Європу після катастрофи у Чорнобилі та зростаючих побоювань щодо безпеки старих реакторів. Документ забороняв будівництво нових АЕС і обмежував термін експлуатації існуючих 40 роками. Більшість бельгійських партій — від соціалістів до християнських демократів і лібералів — у різні моменти підтримували цей курс. Зелені, які входили в коаліційні уряди як у Фландрії, так і у Валлонії, вважали закриття АЕС однією зі своїх ключових перемог.
Тепер новий уряд Де Вевера, у якого ядро — фламандська націоналістична партія N-VA, фактично визнав поразку «зеленого» консенсусу. Їх логіка проста: енергетична безпека Бельгії важливіша за абстрактні ідеали. Цікаво, що подібний розворот робить не тільки Бельгія. Нідерланди оголосили про будівництво нових АЕС у 2024 році. Швеція скасувала свій закон про відмову ще раніше. Італія, яка повністю припинила ядерну генерацію після референдуму 1987 року, серйозно обговорює повернення. Польща готує перший комерційний реактор. Єдиним великим винятком залишається Німеччина, яка завершила ядерну відмову у 2023 році і тепер змушена платити рекордні ціни за газ та вугілля.
Старі реактори, старі страхи
Бельгійські реактори давно є джерелом тривоги для сусідів. Тіханж і Дуль розташовані недалеко від кордонів з Нідерландами, Німеччиною та Люксембургом. У 2015 році, коли Бельгія вперше озвучила плани продовжити експлуатацію реакторів понад проектний термін у 40 років, місто Аахен у Німеччині (всього за 65 км від Тіханж) почало масштабну дискусію про ризики. У 2017 році Аахен навіть розпочав безкоштовний розподіл йодних таблеток серед мешканців — після того, як на реакторах Тіханж було виявлено мікротріщини в корпусах і витоки води.
Подібні занепокоєння висловлювали і в Люксембурзі, і в Нідерландах. Європейська комісія неодноразово запитувала Бельгію про стан реакторів, але формальних санкцій не було: ядерна енергетика залишається національною компетенцією, а не предметом регулювання ЄС. Тепер, коли Бельгія планує не просто продовжити роботу старих блоків, а й запустити дозиметрично виведені з експлуатації, питання сусідів стане значно гострішим. У німецькому Аахені, де владу нещодавно отримав уряд Мерца, прихильний до атомної енергетики, реакція може бути менш агресивною, ніж очікувалося. Але в Нідерландах, де енергетична політика розкололася між економічною необхідністю і екологічними рухами, конфлікт здається неминучим.
Що означає націоналізація: ризики й вартість
Націоналізація АЕС — не безкоштовна операція. Бельгійському уряду доведеться викупити в Engie частку у бельгійському ядерному бізнесі, узяти на себе борги (зокрема за фондом виведення з експлуатації, який Engie створював роками) і нести майбутні витрати на модернізацію. За попередніми оцінками експертів, повна вартість угоди може скласти від 5 до 12 млрд євро, що для країни з ВВП близько 590 млрд євро є відчутним навантаженням. Більше того, держава на себе бере не тільки активи, а й зобов’язання щодо ядерних відходів — питання, яке десятиліттями залишалося відкритим, бо Бельгія й досі не має постійного сховища для високоактивних відходів.
Опоненти націоналізації — переважно ліві партії та зелені — попереджають, що Бельгія повторює класичну помилку: приватизують прибутки, націоналізують збитки. Engie десятиліттями отримувала прибуток від продажу ядерної електроенергії, а тепер, коли реактори потребують дорогої модернізації або демонтажу, відповідальність переходить до держави. Уряд Де Вевера відповідає, що це справедлива ціна за енергетичну незалежність, особливо в умовах глобальної енергетичної війни. У ширшому контексті це частина тренду — від розпаду ОПЕК до кризи ядерного нерозповсюдження після удару по Ірану — коли держави повертаються до ручного управління критичною інфраструктурою.
Що це означає для українців у Європі
Для української діаспори в Німеччині, Бельгії, Нідерландах і Польщі рішення Брюсселя має кілька конкретних наслідків. По-перше, ціни на електроенергію в Бельгії у короткостроковій перспективі мають стабілізуватися — націоналізовані реактори можуть продавати електроенергію за регульованими тарифами, а не за ринковими. По-друге, виникає геополітичний сигнал: європейські уряди готові робити радикальні кроки задля енергетичної незалежності, і це частина ширшого розвороту, який включає бельгійську ядерну націоналізацію, нідерландське будівництво нових АЕС, повернення Швеції до атома і навіть нерішучі кроки Німеччини щодо перегляду відмови.
По-третє, для українців особливо важливо зважати на те, як демократична країна реагує на реальні тригери ядерної небезпеки. Чорнобиль і досі залишається відкритою раною, а агресія Росії проти Запорізької АЕС нагадує, що ядерні об’єкти — це не лише економіка, а й національна безпека. Бельгія цим рішенням каже: ми не дозволимо приватним інтересам визначати нашу енергетичну долю. Це той урок, який має врахувати і Україна — як тільки відновиться нормальне функціонування державних інституцій після завершення війни.
Висновок: ядерний ренесанс під дзвонами війни
Бельгійська націоналізація — це не унікальний, а закономірний крок у новій реальності європейської енергетики. Війна США з Іраном, що тривала вже понад 60 днів і призвела до зростання Brent до 118 доларів за барель, вибила з-під ніг основні припущення європейської енергетичної моделі: дешевий газ, стабільний нафтовий ринок, можливість покладатися на світову торгівлю. Замість цього Європа змушена повертатися до того, що вона вважала минулим — атомної енергії, державного контролю над критичною інфраструктурою, енергетичної автаркії.
Чи стане ця націоналізація успіхом, побачимо в найближчі п’ять років. Технічно — реанімувати п’ять зупинених реакторів буде складно і дорого. Економічно — викуп Engie може загнати бельгійський бюджет у нову кризу. Політично — зелені і соціалісти готуватимуть масові протести проти кроку, який вони вважають зрадою кліматичних зобов’язань. Але стратегічно — це той крок, який Бельгії довелося зробити. У світі, де енергетична незалежність стає синонімом виживання, націоналізація АЕС перетворюється з ідеологічного табу на прагматичну необхідність. І Бельгія, як одна з найменших країн ЄС, цим показує приклад тим, хто завтра опиниться перед таким самим вибором — від Чехії до Іспанії.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
