Перу: 600 громадян заманили в армію Росії — 13 загинули в Україні

2 травня 2026 року Генеральна прокуратура Перу офіційно оголосила про відкриття розслідування проти мережі торгівлі людьми, яка заманювала перуанців нібито робочими контрактами в Росії — а потім вони опинялись на фронті в Україні. За даними юриста сімей жертв Персі Саліноса, з жовтня 2025 року в російську армію було завербовано близько 600 громадян Перу, з яких щонайменше 13 уже загинули у війні проти України. Москва підтвердила: контракти існують.

Це нова сторінка масштабної проблеми. Росія більше не може набирати достатньо власних громадян для війни — і відкрила тіньовий канал постачання «гарматного м’яса» з Латинської Америки, Африки, Південної Азії. Обманом, за гроші, через підставні агентства. Перу — лише один із мостів цього людського конвеєра.

Що саме розслідує перуанська прокуратура

В офіційній заяві прокуратури від п’ятниці 1 травня 2026 року йдеться, що осіб «вербували через оманливі пропозиції роботи на посадах охоронців та інших ролях» у Росії, з обіцянкою «фінансової винагороди». Розслідування зосереджене на статтях «торгівля людьми» та «торгівля людьми за обтяжуючих обставин».

Юрист Персі Саліноc, який представляє інтереси сімей опинились на фронті, повідомив місцевому каналу N: пропоновані «зарплати» становили від 2 000 до 3 000 доларів на місяць. Для перуанця, де середня зарплата у країні близько 500 доларів, це здавалось нереальною можливістю забезпечити сім’ю. У результаті — кілька тижнів навчання у Росії, а потім окопи на Донбасі.

Цифра 13 загиблих, за даними AFP, ймовірно занижена. Сім’ї, які зверталися до адвокатів, кажуть про десятки людей, з якими вже місяцями немає контакту. Проблема в тому, що тіла зазвичай залишаються на російській території — і повернути їх неможливо без офіційного запиту з Перу через Москву, чого не відбувається.

Москва підтверджує: контракти підписані

У четвер 30 квітня 2026 року посольство Росії в Лімі опублікувало заяву, яка зробила скандал офіційним. У ній підтверджується: перуанські громадяни справді підписали контракти про вступ до збройних сил Російської Федерації. Москва формально стверджує, що ці контракти добровільні і відповідають російському законодавству.

Те, що Москва публічно підтвердила контракти, юридично змінює становище. Тепер це не «приватна агенція обманює перуанців», а пряма участь російської держави. Адвокати сімей готують позови — і не лише в Перу, а й у міжнародних інстанціях.

МЗС Перу негайно звернулось до російського посольства з вимогою надати інформацію про місцеперебування та стан здоров’я перуанських громадян, які служать у російській армії. Перуанське відомство нагадало юридичну деталь: громадянам Перу заборонено служити в іноземних збройних силах без попереднього дозволу МЗС. Жоден з 600 завербованих такого дозволу не отримував.

Сім’ї виходять на вулицю

У четвер 30 квітня сім’ї жертв провели акцію протесту перед будівлею МЗС Перу в Лімі. Вони тримали фотографії своїх синів, чоловіків, братів — людей, з якими у багатьох не було зв’язку вже місяцями. Серед протестувальників — жінки, які показували паспорти близьких та копії підписаних російських контрактів. Їхня вимога проста: повернути живих, тіла загиблих, інформацію про долю зниклих.

Один з кейсів — сюжет, який публікували перуанські медіа: жінка показала фотографію свого чоловіка-перуанця, який на момент розмови воює у складі російських військ в Україні. На іншому фото — 28 квітня 2026 року, агенція EPA, родини збираються на координаційну зустріч у Лімі, щоб обмінятись інформацією, юридичними контактами, останніми новинами.

Емоційно ці протести нагадують ситуацію в багатьох інших країнах — Куби, Непалу, Шрі-Ланки, Куби, африканських держав. Скрізь сім’ї шукають своїх. Скрізь чують ту саму відповідь від російської сторони: «контракт добровільний». І скрізь розуміють, що про реальний стан близьких — ні слова.

600 перуанців — це лише верхівка айсберга

Перу — не перша країна. Україна та незалежні дослідники документують зростаючий потік іноземних громадян, яких російська машина рекрутування заманює в окопи. У лютому 2026 року за українськими оцінками понад 1 780 громадян із 36 африканських країн воювали на боці Росії. Кенія, Танзанія, Кот-д’Івуар, Сенегал, Камерун, ДРК — список зростає.

Окремо — Північна Корея. Кремль офіційно визнав залучення солдатів з КНДР у війну, тисячі з них, за оцінками, вже загинули чи поранені. Це не «обмануті», це формальна військова угода Москва-Пхеньян. Але результат той самий — багато молодих людей, які не уявляли, на що йдуть, лишаються на українських полях.

З Латинської Америки приходять цифри по Кубі (понад 1000 завербованих), Венесуелі (десятки), Аргентині, Бразилії. Куба, до речі, вже розслідувала свою власну мережу торгівлі людьми ще у 2023 році, але результати були обмеженими — режим не зацікавлений псувати відносини з Москвою.

Як працює схема: типовий шлях перуанця

За свідченнями адвокатів, схема вербування у Перу виглядала так. На початку — оголошення в соціальних мережах та через приватні групи в WhatsApp: «Робота в Росії, $2-3 тисячі на місяць, охорона об’єктів, з житлом і харчуванням». Підписувався базовий контракт через нібито приватну агенцію.

Далі — авіаквиток в Москву через Стамбул чи Дубай (інколи навіть оплачений). На місці — «короткий тренінг», після якого людині пояснюють, що «робота охоронцем» виявилась службою у Збройних силах РФ. Той, хто намагається відмовитись — лишається без документів і без грошей у чужій країні. Альтернативи практично немає.

Після цього — дві-три тижні «бойової підготовки» (часто менше) і відправлення на фронт. Зазвичай у штурмові підрозділи Росії або «Африканський корпус», де великий відсоток втрат і де іноземці використовуються як перша лінія атаки. Перуанці потрапляють у компанію з кубинцями, непальцями, африканцями — у частині, де зрозуміла лише одна команда: «вперед».

Реальна ціна російської війни — глобалізація гарматного м’яса

Чому Росія розгортає таку складну мережу замість мобілізувати власних громадян? Відповідь проста: політична ціна власних втрат стає непідйомною для Кремля. Кожна сотня загиблих росіян — це сотня сімей, які пишуть петиції, виходять на вулицю, ставлять незручні запитання. Сотня загиблих перуанців чи кенійців — це проблема для перуанського чи кенійського уряду, але не для російського.

Окремий аспект — економіка. Перуанцеві, кенійцю чи непальцю $2-3 тисячі на місяць здаються величезними грошима. Москві ж це менше, ніж коштує контрактник з російської глибинки, плюс відсутність соціальних зобов’язань (пенсія родині загиблого, виплати по пораненню). Чисто фінансова логіка диктує саме такий спосіб ведення війни.

Це не нова практика для Росії. Вагнер у Малі, Африканський корпус — те ж саме у форматі найманської війни в Африці. Різниця лише в тому, що в Україні Кремль не може приховати, що це класична війна, а не «проксі-операція». І саме тому йому потрібні люди — багато людей — і неважливо, з яких країн.

Геополітичний контекст: для чого Москві Латинська Америка

Активне вербування саме в Латинській Америці — частина ширшої стратегії Кремля. Регіон традиційно сприймається американською зовнішньою політикою як «свій задній двір». Російська присутність у цих країнах — це болюча точка для Вашингтона. Саме тому Москва свідомо посилює свою присутність — від військових контрактів до розповсюдження пропаганди російською та іспанською мовами.

Перу, Болівія, Венесуела, Куба — кожна з цих країн має певні протиріччя зі США. Російська вербувальна машина свідомо обирає такі країни: уряди не поспішатимуть втручатися, бо це може здаватись «втручанням в інтереси простих громадян», які добровільно підписали контракт.

Цікаво, що паралельно з вербуванням Москва нарощує економічну присутність — через продаж зброї, енергоресурсів, через банківські канали в обхід санкцій. Латинська Америка стає одним із важливих обхідних шляхів для російської економіки. І 600 перуанців у російських окопах — це частина тієї ж самої історії.

Що це означає для України

Для України новина двозначна. З одного боку — кожен загиблий «легіонер» з Перу, Кенії або Куби — це ще один втрачений солдат для російської армії, який не з’явиться на фронті. Цифри маленькі в загальному масштабі війни, але вони складаються. З іншого — це означає, що Росія знаходить нескінченний резерв людей, бо у світі завжди вистачить молодих чоловіків з бідних країн, готових ризикнути за $2 000.

Окрема історія — пропаганда. Сім’ї перуанців, які протестують у Лімі, — це образ, який Кремль не хоче бачити в російських новинах. У Москві про це мовчать. Але саме такі історії — реальна можливість для України показати світові, що російська війна стоїть на крові не лише росіян, а й людей з десятків країн, обманом завезених у м’ясорубку.

Окрема юридична можливість — позови до Міжнародного кримінального суду. Якщо вдасться довести системний характер торгівлі людьми за участі російської держави, це додаткові статті обвинувачення проти Кремля — окрім вже існуючих за військові злочини в Україні.

Чого очікувати в найближчі тижні

Перуанська прокуратура заявила, що розслідування «максимально пріоритетне». Реалістично — це означає кілька місяців роботи, виявлення посередників в Перу (адвокати очікують, що це місцеві бізнесмени з зв’язками з Москвою) та можливі арешти восени 2026 року. Але відповідь головного питання — як повернути 600 завербованих — залишається відкритою.

На рівні дипломатії Перу може спробувати тиск — від виклику посла, до призупинення співпраці у певних сферах. Але це обмежений важіль: економічних зв’язків між країнами не так багато, а Росія знає, що Перу не наважиться на радикальні кроки.

Найімовірніше — справа стане прецедентною на регіональному рівні. Якщо Перу публічно виставить факти, ті ж сім’ї в Кубі, Венесуелі, Аргентині почнуть подавати свої позови. І тоді з історії «деяких обманутих індивідів» виросте міжнародний скандал, який вже не вдасться сховати під слово «приватна агенція».

Висновок: коли війну ведуть не громадяни, а товар

Історія 600 перуанців — це не просто кримінальна справа. Це симптом того, у що перетворилась російсько-українська війна на четвертому її році. Кремль перестав воювати власним народом — у тих обсягах, що були потрібні. Тепер це війна, де у формах сидять люди, які не знають російської, не розуміють, за що воюють, і не мають змоги повернутись додому.

Для тих, хто шукає простих відповідей у конфлікті, цей факт незручний. Він показує: ця війна не між росіянами і українцями. Це війна між Кремлем і всіма, кого він може обманути або купити. І її жертви — не лише в українських містах. Вони і в Лімі, де матері тримають фотографії своїх синів. І в Найробі, і в Гавані, і в Пхеньяні.

Закінчити цю війну — означає закрити кран не лише для російської мобілізації, а й для всієї цієї тіньової мережі вербування. Поки $2 000 на місяць звучать привабливіше за чесну роботу в Лімі — Кремль завжди знайде, кого послати в український чорнозем. І 600 перуанців — лише початок.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon