Трамп переписав угоду з Іраном втретє — Qeshm у вогні

30 травня, пізній вечір по Вашингтону. У Ситуаційній кімнаті закінчується чергова нарада. Меморандум про взаєморозуміння між США та Іраном — 60 днів, через які мала б завершитись війна — лежить переписаний втретє за тиждень. Трамп вимагає нових правок. Зміни стосуються двох речей: «негайного відкриття Ормузу без зборів» і «знищення високозбагаченого урану». Уночі CBS News підтверджує: це третій раунд редакцій президента.

А за десять годин до того CENTCOM відзвітував про нові удари. По радарних установках у Goruk. По центрах управління дронами на острові Qeshm. Над Кувейтом — четвертий за добу перехоплений рій. Чотири військовослужбовці США і троє цивільних підрядників отримали травми, повернувшись на службу впродовж 24 годин. Угода і війна йдуть паралельно. Це не парадокс — це формула, у якій обидві сторони торгуються з пістолетом, прикладеним до скроні.

Війна США–Іран триває з 28 лютого. День 92. Повна хронологія в нашому pillar-сюжеті вже містить десятки епізодів — і жоден не завершився остаточним рішенням. Цей теж не завершиться. Принаймні поки папір змінюється швидше за позиції.

Третя правка за тиждень: що саме Трамп викреслив

За три доби — від 28 до 31 травня — текст 60-денного меморандуму переписувався тричі. Перший варіант, погоджений переговорниками сторін за участі пакистанських посередників, був представлений Трампу як «остаточний». Президент попросив «кілька днів подумати». У п’ятницю 30 травня в Ситуаційній кімнаті відбулася нарада з найближчими радниками — і завершилася без оголошення «остаточного рішення». Axios одразу сповістив про «кілька суттєвих правок». До неділі їх стало більше.

Що саме змінилося. Перше — пункт про Ормузьку протоку. У початковому MOU йшлося про «нічим не обмежене судноплавство» без зборів і переслідувань, з 30-денним терміном для Ірану на видалення усіх мін зі стратегічного коридору. Трамп вимагав жорсткішого формулювання. У його дописі у Truth Social 29 травня:

«Іран має погодитися, що ніколи не матиме ядерної зброї або бомби. Протока Ормуз має бути негайно відкрита, без зборів, для нічим не обмеженого судноплавства.»

Дональд Трамп, Truth Social, 29 травня 2026

Друге. Високозбагачений уран. У версії MOU йшлося про «утилізацію» — без уточнення механізму і термінів. Трамп вимагав конкретики, причому досить специфічної. На Fox News у програмі Лари Трамп 31 травня президент описав свою позицію так: уран має бути «викопаний Сполученими Штатами… і ЗНИЩЕНИЙ» (виділення великими літерами — з оригіналу). Це не дипломатична мова. Це сценарій, у якому американський персонал заходить на іранські об’єкти, фізично вилучає матеріал і вивозить його. Тегеран не погодиться. Знаючи це, Трамп пише саме так.

Третя зміна — про що говорять менше. Заморожені активи. У базовому варіанті угоди йшлося про «розгляд» зняття частини санкцій і поступове розблокування мільярдів доларів, що зберігаються в банках Південної Кореї, Японії і ЄС. Іран наполягає: гроші мають бути розморожені до того, як почнуться субстантивні переговори про ядерну програму. Трамп — у зворотний бік: не раніше, ніж після демонтажу HEU. Це не суперечність деталей. Це принципова прірва, через яку обидві сторони перепливають уже два місяці.

Тасним, іранське напівофіційне агентство, формулює стан так: «Обмін правками триває, обидві сторони регулярно пропонують нові поправки.» Це коректна дипломатична фраза для ситуації, у якій угода не наближається — вона віддаляється. Кожна правка одного боку викликає контр-правку іншого. Ще 12 травня ми писали про “життєзабезпечення” перемир’я і 14 пунктів Тегерана — формат відтоді не змінився, лише номери пунктів. Цикл триває.

60 днів, які мали б завершити війну: що в самому MOU

Структура меморандуму, як її описав Axios на основі двох американських і двох іранських джерел, така. 60 днів — період дії «припинення бойових дій». Не повне перемир’я і не мирний договір. Радше «погоджена пауза», з виключеннями для «оборонних дій» — і саме ця формула пояснює, чому удари США по Goruk і Qeshm тривали навіть у вихідні переговорів.

Ключові пункти:

• Судноплавство через Ормуз — без зборів, без переслідувань, без перевірок. Це фактична капітуляція Ірану у питанні, яким Тегеран загрожував упродовж років.
• 30 днів — термін для очищення мінних полів силами іранського ВМФ.
• Перші пункти переговорів усередині 60-денного вікна: утилізація HEU + статус збагачення.
• Військова блокада США знімається пропорційно до відновлення комерційного судноплавства.
• Часткові санкційні вейвери для іранського нафтового експорту.
• Розгляд звільнення замороженого майна — без чітких сум і термінів.
• Припинення бойових дій між Ізраїлем і Hezbollah у Лівані — окремим пакетом.
• «Регіональні проксі» (Хути, ополчення в Іраку, Hezbollah) — обговорення у форматі рамкового документа.
• Гуманітарний коридор для переміщення допомоги.

Американський посадовець, цитований Axios 28 травня, формулює логіку так: «Це угода, щоб посадити всіх за стіл. Деталі розробимо у переговорах.» Іранський чиновник, у відповідь: «Чим більше іранці готові віддати, тим більше отримають.» Це мова продавців на базарі, а не союзників-переможців. Жодна сторона не вірить у фінальність документа.

Особливість, на яку звертають увагу аналітики. У MOU немає згадки про ядерну програму Ізраїлю в Дімоні. Жодного слова. Тегеран ще у березні вимагав «дзеркальної інспекції» — IAEA в Іран і IAEA в Ізраїль. У документі цей пункт відсутній. Це не випадковість. Це передумова, без якої Трамп просто не сяде розмовляти. Тому Хаменеї і не сідає. Тому Ормуз досі замінований. Тому Кувейт горить.

Goruk і Qeshm у вогні: США не припиняли стріляти

Поки в Білому домі редагували пункти, винищувачі літали. CENTCOM 31 травня підтвердив: за вихідні нанесено удари по радарних установках у Goruk і по центрах управління дронами на острові Qeshm. Сценарій банальний для цієї війни — Іран нібито збив американський MQ-1 над «міжнародними водами», у відповідь Штати зірвали іранську ППО і ліквідували два дрони-камікадзе, що «загрожували судноплавству». Так звітує Пентагон. Тегеран не визнає атаки на дрон — і це теж банально.

Qeshm — не випадковий вибір. У травневих ударах по Truxtun США вже виходили на цей острів. Це найбільший острів у Перській затоці, контролює південний вхід в Ормуз, на ньому розгорнуті старі радари ППО і нова система Bavar-373 іранського виробництва. Знищення Bavar-373 — стратегічна ціль для Білого дому, бо це фактично єдина «закрита» зона ППО Ірану на південному напрямку. Якщо Bavar-373 не працює, F/A-18 з палуб 6-го флоту можуть заходити на Іран без серйозного опору.

Goruk — інша історія. Маленьке містечко в провінції Хормозган, де розташований командний центр, що координує операції дронів далекого радіусу. Звідси нібито керували роєм, який атакував Кувейт 30-31 травня. CENTCOM не уточнив, скільки об’єктів зруйновано — лише що «здатність до подальших операцій суттєво обмежена». У минулорічних звітах така ж формула застосовувалася щонайменше шість разів. Дрони не зникли.

Хеґсет, перебуваючи у Сінгапурі на саміті з безпеки, відповів на запитання про сценарії розриву переговорів так:

«Наші запаси більш ніж придатні для цього — і там, і по всьому світу, бо ми балансуємо між точковими і масовими боєприпасами.»

Піт Хеґсет, міністр оборони США, Сінгапур, 30 травня 2026

Окремою фразою — і її потрібно прочитати уважно — він додав, що Сполучені Штати «більш ніж здатні відновити війну». Це не погроза. Це сигнал. Адресований не Тегерану — а Білому дому. Хеґсет каже Трампу: «Якщо угоди не буде, у нас є чим продовжити». Це позиція Пентагону, для якого ескалація вигідніша за компроміс — особливо коли SpaceX отримує 4,16 млрд на «Золотий купол», і потік оборонних контрактів тримається завдяки активній фазі конфлікту.

Що отримав Тегеран у відповідь. IRGC заявив про удар по американській авіабазі Sirik Island — тій самій, з якої злітали F/A-18 на Qeshm. Іранське державне ТБ показало кадри з нічного штурму, які не верифікуються незалежно. CENTCOM атаку не визнав. Очевидно одне: симетрія ескалації зберігається. Один удар — один контр-удар. Так було у березні, у квітні, у травні. Якщо так буде у червні, ніяка «60-денна пауза» з папера у реальність не перенесеться.

Кувейт під ракетами 30-31 травня: четвертий місяць війни

Генеральний штаб Кувейтських збройних сил у неділю опублікував лаконічну заяву: «Системи ППО країни на цей момент протидіють ворожим ракетним і безпілотним атакам.» Жителі Ель-Кувейту чули вибухи від перехоплень. Чотири американські військовослужбовці на базі Алі-аль-Салем і троє цивільних підрядників отримали травми. У строю — за 24 години. Пентагон і Кувейтський уряд формулюють інцидент майже однаково: «успішне відбиття». Якби це справді було успішне відбиття, не довелось би одночасно бомбити Goruk.

Загальна статистика Кувейту з 28 лютого по 31 травня — за даними самого Кувейтського військового командування, переданими Reuters і CNBC: 97 балістичних ракет перехоплено, 283 дрони збито. Загиблих іноземних робітників — 6, поранених — 38 (38 госпіталізовано лише у березневих атаках). Знищена техніка: один MQ-9 Reaper, два Eurofighter Typhoon італійських ВПС, гелікоптер CH-47 Chinook. Особовий склад: 4 кувейтські солдати загинули, 77 поранені. Інфраструктура: електростанція, опріснювальний завод, термінал у порту Шуайба. Танкер Al Salmi кувейтського ВМФ ушкоджений дроном. Це не «прикордонні інциденти». Це повноцінна війна на території малої країни Затоки, яка не оголошувала війну Ірану.

Емір Кувейту, шейх Мешааль Аль-Ахмад, формулює це так: «Ми зазнаємо нападу від сусідньої мусульманської країни, яку вважаємо другом.» Це дипломатична мова відчаю. Кувейт — не учасник коаліції проти Ірану. Він просто географічно поруч і має на своїй території американські військові об’єкти, які не може закрити, бо договір 1991 року. Жителі сусідньої мусульманської країни розплачуються за чужий конфлікт. Згадаймо тут і травневу відмову Трампа від удару, на яку наполягали саме Затока — за неї тоді тішилися. Тепер бачать, чого це насправді коштує.

На цьому тлі цікавий маневр ОАЕ. Еміратці ще у квітні почали прискорювати пайплайн West-East Pipeline, що дозволить обходити Ормуз через Фуджайру. Якщо MOU не запрацює і Ормуз залишиться напівперекритим, ОАЕ ще до кінця літа зможуть експортувати нафту без іранського «дозволу». Це довгограюча відповідь Затоки на хронічну небезпеку. Кувейт такого шансу не має — географія невблаганна.

Пакистан і Катар: нова посередницька архітектура

Хто стоїть між сторонами. Це питання важливіше, ніж текст MOU. Бо текст можна переписати, а посередників — ні.

Перший контур — Пакистан. Ще 10 травня ми писали про вихід Ісламабаду на роль головного каналу зв’язку. Відтоді Пакистан утвердився як основний переговорник. Шахбаз Шаріф, прем’єр, отримав від Трампа у квітні неофіційну подяку — і відтоді тримає прямий контакт із Tehran через посольство в Ісламабаді. Пакистан корисний для Білого дому тим, що мусульманська ядерна держава, з якою у Ірану складні стосунки, але не вороже-агресивні. Шатл-дипломатія працює — повідомлення передаються щоденно, кур’єри літають через Кветту.

Другий контур — Катар. 28 травня емір Катару, шейх Тамім бін Хамад Аль Тані, мав телефонну розмову з Трампом про «регіональні зусилля». Деталі не оприлюднені. Але саме після цієї розмови Трамп почав говорити про «остаточне рішення». Катарці традиційно посередничали між США і талібами в Афганістані, між Ізраїлем і ХАМАСом у Газі. Тепер — Іран. Дохийська модель — гроші, готелі, тиха ескалація без розголосу — ідеально підходить для нинішнього MOU.

Що нового. З цієї архітектури виштовхнута Оман. Раніше султанат Маскат був головним посередником між Вашингтоном і Тегераном — і у 2015, і у 2024 році. Тепер його роль обмежується технічним «постачальником повідомлень». Чому. Бо султан Хайтхам у грудні 2025 року, ще до війни, спробував зайняти позицію «нейтрального арбітра» — і отримав від Трампа холодний прийом. Для нинішнього Білого дому посередник має не балансувати, а працювати на американський інтерес. Катарці на це згодні. Оман — ні.

І ще одна деталь. Туреччина не запрошена. Анкара пропонувала свої послуги ще у березні. Трамп публічно подякував, але ніколи не прийняв. Причина — Ердоган у січні 2026 фактично визнав Гамаса легітимним переговорником, а Іран — «оборонною стороною». Білий дім такого не пробачає. Туреччина залишається поза грою, у якій географічно мала б бути першою на лаві.

Чому ця угода — не угода: позиції сторін несумісні

Іран говорить голосами трьох людей водночас. Кожна цитата — окремий рівень того, як саме Тегеран сприймає переговори.

Перша — Аббас Аракчі, міністр закордонних справ:

«Поки не досягнуто чіткого висновку, все, що зараз говориться — спекуляція.»

Аббас Аракчі, міністр закордонних справ Ірану, 30 травня 2026, посилання на державне ТБ

Це позиція дипломатів — обережна, без обіцянок, з мінімізацією очікувань. Аракчі веде технічний бік. Він не каже «ні» і не каже «так». Він каже: «не ставте, доки м’яч у повітрі».

Друга — Мохаммад Бакер Калібаф, головний переговорник, спікер Меджлісу, людина Корпусу вартових:

«Переможцем будь-якої угоди стане та сторона, яка краще готова до війни.»

Мохаммад Бакер Калібаф, спікер Меджлісу, головний переговорник Ірану, 31 травня 2026

Це вже інша мова. Це мова Корпусу. Перекладається просто: «Ми не підпишемо нічого, що ослабить нашу готовність до наступної фази». Калібаф каже Білому дому: ми не капітулюємо. Ми «беремо паузу» — і використовуємо її для перегрупування. Це шантаж, упакований у вид філософської максими.

Третя — Есмаїль Багаї, речник МЗС:

«На цьому етапі ми зосереджені на завершенні війни, переговорів щодо ядерного питання немає.»

Есмаїль Багаї, речник МЗС Ірану, 30 травня 2026

Це третя лінія. «Спочатку зупиніть стріляти, потім обговоримо ядерку». Для Тегерана це фундаментальна послідовність — і саме її Трамп категорично не приймає. Білий дім каже навпаки: «Спочатку HEU, потім санкційні пільги». Дві сторони говорять про одну й ту ж угоду — і кожна має на увазі різні речі.

Тим часом Хаменеї мовчить. Це найгучніша річ за весь травень. Верховний лідер не з’являвся у публічних промовах від 18 травня. Аналітики ВВС припускають кілька версій: проблеми зі здоров’ям, внутрішньоелітна боротьба за наступництво, обережне очікування результатів переговорів. Сценарій з Моджтабою Хаменеї, сином, як можливим наступником, обговорюється у Кумі вже понад рік. Якщо угода зриветься у наступний місяць, питання наступництва вибухне раніше за очікувану ескалацію. Це додатковий чинник, який жодна з сторін публічно не визнає, але всі обчислюють.

Ціна провалу: нафта, продовольство, ескалація

Brent у понеділок вранці торгувався на рівні $103,50 за барель — +1,9% від п’ятниці. Якщо MOU підпишуть, нафта впаде до $88-92. Якщо угода зірветься і США вдарять по нафтопереробних об’єктах Бандар-Аббас (про що Хеґсет натякнув у Сінгапурі), Brent піде до $130+. Це не «припущення трейдерів» — це прорахунки Goldman Sachs і Citi, опубліковані 30 травня. Різниця між двома сценаріями: дві гривні за літр бензину в Берліні, чотири гривні в Дортмунді, шість — у Полтаві, де імпорт обмежений санкційно.

Друга платформа удару — продовольство. Іранська війна вже виштовхнула ціни на сечовину на +49% у річному вимірі. Якщо удари по нафтохімії Бандар-Імам тривають, сечовина піде на +80%. Це означає менше добрив для Латинської Америки і Південної Азії. Це означає менше їжі для 45 мільйонів людей у країнах, де харчова безпека вже на межі. Українська діаспора у Дортмунді цього не помічає — для нас це абстракція. Але для Бангладеш або Етіопії — фізична голодомор. Світовий хаос завжди приходить через продовольство першим.

Третій рівень — ескалація. Парк MQ-9 США в Перській затоці впав до 135 машин після втрати 24 Reaper. Кожен новий удар по Goruk коштує Штатам одного-двох нових MQ-9, які виробляє General Atomics зі швидкістю 4-5 на місяць. Темп втрат випереджає темп виробництва. Через рік сценарій «постійне повітряне домінування США над Іраном» стане фінансово неспроможним без переорієнтації Lockheed і Northrop на безпілотну тематику. Це структурна проблема, яка не вирішується ані MOU, ані наступним. Це початок зміни самого характеру американської війни.

Що це означає для українського читача діаспори. Війна США-Іран — не далекий конфлікт. Це той самий контейнер, у якому варимося і ми. Перше: нафта і газ. Дорога нафта означає дорогі квитки і пальне, дешева — нижчий тиск на російський бюджет, бо Москва живе саме з цих доходів. Друге: увага Вашингтона. Доки Білий дім втягнутий в Іранський сюжет, гроші і зброя для Києва йдуть у другу чергу. Третє: моделі. Те, як Білий дім веде переговори з ворогом, який ще стріляє — це шаблон, який може бути застосований і до Києва. Готуйтеся побачити подібний «60-денний MOU» з Москвою у форматі, де Україна не за столом, а на столі.

Усередині Тегерана: репресії як паралельний фронт

Поки на дипломатичному рівні точаться переговори, всередині Ірану триває хвиля репресій. За даними Iran International, лише в останні три дні травня:

• Адвокат Мехді Ансарі засуджений до 5 років за «діяльність, пов’язану з протестами 2024 року».
• Конфісковано майно 75 осіб, звинувачених у «співпраці з ворожими медіа» — переважно журналісти Iran International і VOA Farsi.
• В Курдистані тривають арешти серед родин активістів, які виїхали за кордон.
• Аеродроми Багдада і Сулейманії повідомляють про удари по табору іранських курдських опозиціонерів на території Іракського Курдистану.

Ця паралельна війна — внутрішня. Корпус вартових використовує період зовнішньої напруги, щоб зачистити інакомислення. За 78 днів війни Тегеран стратив 32 політв’язні — і темп не зменшується. Це частина того, що означає «Іран краще готовий до війни» у формулюванні Калібафа. Сильним стає той, хто не боїться бути жорстоким зі своїми.

Лікарня в Шіразі, ввечері 30 травня. Туди привезли тіло чоловіка, якого затримали на демонстрації за зниження цін на хліб. Поліція повідомила про «серцевий напад під час доставки». Родичі вимагають незалежної експертизи. Не отримають. Це сцена, яку у Києві і Дортмунді читачі впізнають миттєво: будь-яка зайнятість держави зовнішньою кризою закінчується одним і тим самим — більшою жорстокістю всередині. Іран не виняток. Він приклад.

Що далі: червень як точка біфуркації

Найближчі 7-10 днів вирішать, чи буде MOU підписано. Сценарії — три.

Перший. Трамп прийме поточну редакцію, Тегеран — погодиться на «утилізацію» HEU без американської присутності на майданчиках. Це найімовірніший сценарій з точки зору газетного консенсусу. Але саме він — найменш імовірний з точки зору внутрішньої політики обох сторін. Калібаф уже сказав, що не підпише угоду, що ослабить готовність до війни. Хеґсет натякнув, що Пентагон готовий до ескалації. Обом потрібна війна.

Другий. Підпис без HEU. Тегеран погоджується на «нагляд IAEA з поетапною верифікацією», що відсуває утилізацію на роки. Трамп оголошує перемогу — «Іран ніколи не отримає бомбу», — фактично нічого не отримуючи в реальному вимірі. Це варіант, який ненавидять і республіканці-ястреби, і іранські консерватори. Але саме його захищають Раббіо і Аракчі — як «не катастрофу». Імовірність — 30%.

Третій. Зрив. Котрась зі сторін відмовляється — і Трамп оголошує «новий етап операції». Це сценарій Хеґсета. Це сценарій Калібафа. Це сценарій оборонних підрядників, для яких контракти на 4 мільярди стають можливі тільки в активній фазі. Імовірність зростає з кожним днем, поки правки накопичуються. На сьогодні, у момент третьої редакції за тиждень, — 50%.

Питання, яке журналісти не ставлять. Чи бажає Трамп особисто угоди. Бо якщо ні — то всі редакції лише виграш часу. Тегеран це розуміє. Тому говорить голосом трьох людей одночасно. Тому стріляє по Кувейту, поки переговорники сидять у готелі в Ісламабаді. Тому Хаменеї мовчить. Угода — це папір. Війна — це факт. Папір сьогодні переписали втретє. Війна тривала весь цей час.

Третя редакція за тиждень — це не дипломатія. Це декорація. Хтось у Білому домі знає, що 60 днів не вистачить. Хтось у Тегерані знає, що угода не врятує. Хтось у Кувейті чекає на нову ракету. А ми, в Дортмунді і Берліні, читаємо новини — і платимо за пальне щодня більше. Хто наступний у списку. І хто його закриває.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon