Три фонди володіють світом: BlackRock, Vanguard, State Street

На екрані — індексний фонд за 0,03% комісії. Нудна кнопка «інвестувати», яку натискають пенсіонери в Дортмунді й студенти в Кракові. За екраном — три компанії, що разом тримають велику частку майже в кожній великій корпорації планети. У виробнику вашого смартфона. У банку, де лежить ваша зарплата. У концерні, що робить снаряди для української армії. Їхні активи разом — понад 24 трильйони доларів. Це більше за річний валовий продукт Сполучених Штатів.

Їх називають «Великою трійкою»: BlackRock, Vanguard і State Street. Жодна з них не будує заводів, не видобуває нафти, не продає телефонів. Вони роблять інше — володіють тими, хто це робить. І роблять це так тихо, що більшість людей, чиї пенсії ними керуються, не знають навіть назв.

Це не теорія змови. Це структура власності, задокументована в звітах Комісії з цінних паперів США, у наукових статтях Гарвардської школи права й у щорічних листах, які глава BlackRock Ларрі Фінк пише світовим корпораціям — і які ті читають уважніше, ніж рекомендації власних урядів. Розберемо, як це працює, хто на цьому заробляє і чому вас це стосується напряму.

Що таке «Велика трійка»

Почнемо з масштабу, бо без нього решта не має сенсу. На кінець 2025 року BlackRock керувала рекордними активами — близько 14 трильйонів доларів. Vanguard тримає приблизно 12 трильйонів. State Street — від 4 до 5 трильйонів. Оцінки різняться залежно від дати й методики: частина джерел дає консервативніші цифри — 10,5 трильйона в BlackRock і 9,3 в Vanguard. Але навіть за нижньою межею сумарно виходить від 24 до 26 трильйонів доларів під контролем трьох приватних компаній.

Щоб відчути число: це більше, ніж уся економіка США за рік. Більше, ніж ВВП Китаю. Приблизно чверть вартості всіх акцій, що торгуються на планеті.

Ключове слово — «керують», а не «володіють особисто». Гроші належать клієнтам: пенсійним фондам, страховим компаніям, звичайним людям, які купили частку індексного фонду через застосунок. Але право голосу на зборах акціонерів належить керуючому. Коли Apple, JPMorgan чи Nestlé проводять річні збори, галочки в бюлетенях за десятки мільйонів акцій ставлять не пенсіонери з Дортмунда. Їх ставлять аналітики BlackRock, Vanguard і State Street.

Разом ці три фірми володіють правом голосу приблизно за 20–25% акцій компаній індексу S&P 500 — п’ятисот найбільших публічних корпорацій Америки. У більшості з них «трійка» — найбільший акціонер. Не другий, не третій. Перший.

Aladdin — мозок, який бачить 20 трильйонів

1988 рік. Ларрі Фінк щойно втратив 100 мільйонів доларів на невдалій ставці за процентними ставками, працюючи у First Boston. Приниження стало ідеєю: ніхто, включно з найбільшими банками Волл-стріт, насправді не розуміє ризик, який тримає у своїх портфелях. Фінк вирішив побудувати систему, що бачитиме цей ризик наскрізь.

Систему назвали Aladdin — Asset, Liability, Debt and Derivative Investment Network. Спочатку це був інструмент для власних потреб BlackRock. Згодом фонд почав продавати доступ іншим — банкам, страховим, пенсійним фондам, навіть конкурентам. Сьогодні Aladdin — це не додаток до бізнесу BlackRock. Це, можливо, головний його актив.

Цифра, від якої холоне: за оцінками 2025–2026 років, через Aladdin проходять дані про активи на суму від 20 до 25 трильйонів доларів — власні кошти BlackRock плюс портфелі сотень зовнішніх клієнтів. Один програмний продукт однієї компанії «бачить» портфелі, ризики й позиції значної частини світового інституційного капіталу.

Уявіть банк, який не лише керує вашими грошима, а й продає програму, за якою ваші конкуренти керують своїми. І бачить, що всередині. Формально між підрозділами BlackRock стоять «китайські стіни» — регуляторні бар’єри проти зловживання інформацією. Формально. На практиці жоден зовнішній аудитор не має повного уявлення, що Aladdin знає і як ці знання рухаються всередині корпорації. Ми вже писали, як технологічні платформи перетворюються на інструмент влади — від месенджерів до архітектури цифрових валют центральних банків. Aladdin — та сама логіка, тільки для ринків капіталу.

Vanguard і State Street: тихіші близнюки

BlackRock на слуху. Але «трійка» — це трійка, і два інших гравці влаштовані інакше та по-своєму цікавіше.

Vanguard — це взагалі юридичний парадокс. Компанію не володіє ні мільярдер, ні біржа. Її володіють… власні фонди, а через них — самі клієнти. Джон Богл, засновник Vanguard і винахідник індексного фонду для широкого загалу, свідомо збудував структуру взаємної власності: прибуток не витікає до зовнішніх акціонерів, а повертається інвесторам через зниження комісій. Саме тому Vanguard роками демпінгував ціни й перетягнув до себе трильйони. Гарна історія для клієнта. Тривожна — з погляду концентрації: неконтрольована ззовні структура тихо стала другим найбільшим власником планети.

State Street — найстаріша й найтихіша. Заснований ще у XVIII столітті бостонський банк відомий двома речами. Перша — фонд SPDR (той самий «спайдер»), перший у світі ETF, запущений 1993 року. Друга, важливіша й майже невидима: State Street — один з найбільших у світі кастодіанів, тобто зберігачів цінних паперів. Під його наглядом як зберігача — десятки трильйонів доларів чужих активів. Він не завжди голосує цими акціями, але фізично тримає облік хто чим володіє на значній частині світового ринку. Влада бухгалтера, який веде книгу всіх.

Разом ці троє утворюють не картель — вони надто різні за структурою й прямо конкурують за клієнтів. Вони утворюють щось незручніше для аналізу: збіг інтересів без змови. Троє незалежних гравців, які, тримаючи ті самі акції, майже завжди голосують схоже — за стабільність, за менеджмент, за статус-кво. Не тому що домовились. Тому що так влаштований їхній бізнес.

Хронологія: як BlackRock виріс із уламків 2008-го

BlackRock не завжди був гігантом. Його зростання — це історія криз, під час яких держава сама передавала йому все більше влади.

• 1988 — Ларрі Фінк із командою засновує BlackRock як підрозділ Blackstone. Стартовий капітал позичений, штат — вісім осіб.
• 1994 — відокремлення від Blackstone. Фінк іде власним шляхом.
• 1999 — вихід на біржу. Під керуванням — 165 мільярдів доларів.
• 2008 — глобальна фінансова криза. Уряд США наймає BlackRock, щоб той оцінював і розпродавав отруйні активи Bear Stearns і AIG. Компанія, що торгувала ризиком, стає радником держави з демонтажу того самого ризику.
• 2009 — купівля Barclays Global Investors разом із брендом iShares за 13,5 мільярда доларів. Це вводить BlackRock у світ біржових фондів (ETF) — і робить його номером один.
• 2020 — пандемія. Федеральна резервна система знову наймає BlackRock — цього разу для скуповування корпоративних облігацій. Знову: приватна фірма керує державною програмою порятунку, у якій має власний інтерес.
• 2024–2025 — активи перетинають позначку 14 трильйонів. Купівля Preqin і Global Infrastructure Partners розширює контроль на приватні ринки й інфраструктуру.

Патерн повторюється двічі — у 2008-му й 2020-му. Криза приходить, ринки завмирають, а держава звертається не до власних інституцій, а до BlackRock. Тому що ні в кого іншого немає Aladdin. Ні в кого іншого немає людей, які бачать ринок цілком. Кожна криза, що мала б покарати надто великих, робила найбільшого ще більшим.

Спільне володіння: коли один власник тримає всіх конкурентів

Тепер найважливіше — і найменш обговорюване. Явище має академічну назву: horizontal shareholding, горизонтальне, або спільне, володіння. Це коли той самий великий інвестор одночасно тримає значні частки в компаніях, які нібито конкурують між собою.

Приклад із повітряних перевезень. Той самий пул фондів — найбільший акціонер і в United, і в Delta, і в American, і в Southwest. Питання, яке ставлять економісти: навіщо власнику, що тримає всіх чотирьох, аби вони жорстко воювали цінами й з’їдали прибутки одне одного? Раціональніше, щоб вони конкурували м’якше. Не за змовою — за простою логікою спільного інтересу.

Це не маргінальна ідея. Професор Гарвардської школи права Айнер Елхауге ще у 2016 році опублікував у Harvard Law Review есе під назвою «Як горизонтальне володіння шкодить нашій економіці — і чому антимонопольне право може це виправити». Він указав на емпіричні дані: економісти Хосе Азар і колеги виявили, що зростання спільного володіння супроводжувалося помітно вищими цінами в авіації та банківському секторі.

«Існує вже п’ятнадцять досліджень, які виявляють, що вищий рівень спільного володіння пов’язаний із вищими цінами».

Айнер Елхауге, професор Гарвардської школи права, узагальнення антимонопольної літератури

Механізм тонкий. Керуючі фонди не дзвонять директорам United із наказом підняти ціни — це було б відвертим порушенням закону. Вплив працює м’якше: через голосування за бонуси менеджменту, через тиск на «дисципліну капіталу», через сам факт, що агресивна цінова війна проти конкурента, якого ти теж володієш, зменшує твій сукупний прибуток. Як формулює антимонопольна теорія, спільне володіння частками двох і більше конкурентів «може бути достатнім, щоб спонукати їх підвищувати ціни або конкурувати менш агресивно».

Антимонопольні органи США й ЄС десятиліттями воювали з монополіями — коли одна компанія захоплює ринок. Спільне володіння — це монополія навиворіт. Ринок нібито конкурентний: чотири авіакомпанії, п’ять банків, три виробники. Але за лаштунками — той самий власник. І жоден класичний антимонопольний інструмент на це не заточений.

Оборонка: хто володіє війною

Найгостріше спільне володіння виглядає там, де йдеться про зброю. П’ять головних оборонних підрядників Пентагону — Lockheed Martin, Raytheon, Boeing, General Dynamics і Northrop Grumman — отримали у 2023 фінансовому році сукупно близько 147 мільярдів доларів державних контрактів. Гроші платників податків, що течуть у виробництво озброєнь.

А тепер найбільші акціонери всіх п’яти. Це ті самі три імені. Візьмемо Lockheed Martin, виробника F-35. State Street тримає близько 14,1% акцій. Vanguard — 9,21%. BlackRock — 7,72%, це майже 18 мільйонів акцій. Разом «трійка» — домінантний власник компанії, чиї винищувачі формують кістяк повітряних сил половини НАТО.

Та сама картина по всій галузі. Ті самі фонди — найбільші власники кожного з п’яти підрядників одночасно. Ми детально розбирали, як Lockheed Martin продає Європі F-35 на понад 90 мільярдів доларів і як німецький Rheinmetall зібрав замовлень на 73 мільярди євро на тлі війни. За обома цими історіями зростання акцій стоять ті самі інституційні власники, які фіксують прибуток із кожного нового снаряда й кожного контракту.

Тут варто зупинитися й назвати речі прямо. Це не означає, що BlackRock «розпалює війни» — таке твердження було б і брехнею, і лінню. Але це означає, що структурно найбільші фінансові гравці світу мають прямий фінансовий інтерес у тому, щоб оборонні бюджети зростали, а не падали. Коли Європа оголошує переозброєння на сотні мільярдів, першими це відчувають не солдати. Першими — портфелі.

BlackRock і Україна: фонд відбудови, що зник

Для українського читача є окрема, дуже конкретна глава. 5 травня 2023 року президент Володимир Зеленський провів зустріч із керівництвом BlackRock. Того ж дня Міністерство економіки України підписало угоду з підрозділом BlackRock Financial Markets Advisory про надання консультаційних послуг для майбутнього Фонду розвитку України — механізму, що мав залучати державний і приватний капітал у повоєнну відбудову.

До проєкту приєдналися JPMorgan Chase і консультанти McKinsey. Задум був амбітний: створити «банк відбудови» з цільовим капіталом близько 1 мільярда доларів так званого каталітичного капіталу — інвестицій, боргу й гарантій, покликаних притягнути значно більші приватні гроші. Станом на 17 січня 2024 року вдалося зібрати зобов’язань приблизно на 500 мільйонів.

А потім тихо. Протягом 2024 року BlackRock завершив консультаційну роль і більше не тримає українського мандата. Про це не було гучних заяв — просто найбільша інвесткомпанія світу вийшла з проєкту відбудови України. Пізніше повідомлялося, що план намагається перезапустити Франція, але без американської підтримки він може не злетіти.

Питання, які варто ставити тверезо. Чому найбільший керуючий активами планети спочатку заходить у відбудову країни, що воює, а потім виходить? Що змінилося в оцінці ризику й дохідності? І головне — на яких умовах BlackRock узагалі готовий повернутися, коли гроші на відбудову таки з’являться? Відповідей у публічному полі немає. Але сам факт, що архітектуру повоєнної економіки України проєктували у Нью-Йорку, а не в Києві, вартий того, щоб про нього пам’ятати. Ми окремо стежимо за тим, як звужується простір незалежної інформації в Україні — і хто контролює наратив про відбудову, той контролюватиме й доступ до її грошей.

Ларрі Фінк, ESG і тихий розворот

Людина в центрі всього цього — Ларрі Фінк, співзасновник і багаторічний голова BlackRock. Його статок оцінюють приблизно в мільярд доларів — за мірками галузі, якою він керує, майже скромно. Справжня його влада не в грошах, а в впливі.

Щороку Фінк пише відкритий лист до керівників корпорацій. Ці листи читають як директиву. Протягом кількох років він просував ESG — інвестування з урахуванням екологічних, соціальних і управлінських критеріїв. BlackRock тиснув на компанії щодо кліматичних цілей, голосував за «зелені» резолюції, позиціонував себе як совість капіталізму.

«Стейкхолдер-капіталізм — це не про політику. Це не соціальний чи ідеологічний порядок денний. Це не “вокізм”».

Ларрі Фінк, щорічний лист до керівників компаній, 2022 рік

А потім вітер змінився. Республіканські штати США почали виводити мільярди з-під управління BlackRock, звинувачуючи фонд у нав’язуванні «зеленої» ідеології. І Фінк розвернувся. У червні 2023-го на Aspen Ideas Festival він публічно відмовився від самого терміна.

«Я більше не вживаю слово ESG, бо його повністю перетворили на зброю».

Ларрі Фінк, Aspen Ideas Festival, червень 2023 року

За два роки до того ESG був майбутнім капіталізму. Тепер — токсичною абревіатурою. Що це говорить про переконання? Що їх не було. Була кон’юнктура. BlackRock не має ідеології, крім однієї: тримати активи під управлінням і не втрачати клієнтів — байдуже, ліворуч чи праворуч дме вітер. У 2026 році Фінк уже пише про штучний інтелект і заклик «володіти активами, щоб не проґавити хвилю багатства ШІ». Тема нова — логіка та сама. Слідкуйте, у що вам радять вкластися ті, хто вже володіє всім.

Контраргумент: «ми лише пасивні інвестори»

Чесність вимагає дати слово й іншому боку — бо його аргументи не безпідставні. Позиція BlackRock, Vanguard і State Street зводиться до кількох тез.

Перше: гроші не наші. Ми — фідуціари, керуємо чужими коштами й зобов’язані діяти в інтересах клієнтів, а не власних. Друге: індексні фонди пасивні за конструкцією. Vanguard не вибирає «купити Apple, продати Samsung» — фонд механічно тримає весь індекс. Він не може продати акції компанії, яка йому не подобається, бо мусить відображати ринок. Третє: право голосу вони дедалі частіше повертають клієнтам. Vanguard і BlackRock запустили програми, що дозволяють частині інвесторів самим визначати, як голосувати їхніми акціями.

Ці аргументи мають вагу. Пасивне інвестування здешевило доступ до ринку для мільйонів людей — це реальне благо. Комісія 0,03% замість 2% у активних фондів — це тисячі євро, що залишаються в кишені пенсіонера, а не менеджера.

Але є контр-контраргумент, і він сильніший. Пасивність у виборі акцій не дорівнює пасивності у владі. Фонд може бути зобов’язаним тримати акції Lockheed — але він не зобов’язаний голосувати за конкретну винагороду директорів, за склад ради, за злиття чи розкол. А саме там, у голосуваннях, і живе реальний корпоративний вплив. І хоч програми «поверни собі голос» існують, скористалася ними досі мізерна частка активів. Реальність-2026: переважну більшість голосів усе ще ставлять аналітики трьох компаній.

Європа теж належить трійці

Помилка — думати, що це суто американська історія. Для читача в Дортмунді чи Кракові вона так само своя.

Три американські фонди входять у число найбільших акціонерів провідних європейських компаній. У німецькому індексі DAX — серед власників SAP, Siemens, Bayer, Allianz, того ж Rheinmetall. У французькому CAC 40 — серед власників LVMH, TotalEnergies, банків. Європа не має власного гравця такого масштабу: найбільший європейський керуючий, Amundi, керує активами приблизно у 2 трильйони євро — гідно, але це частка від однієї лише BlackRock.

Виходить асиметрія, про яку в Брюсселі говорять пошепки. Стратегічні активи Європи — оборона, енергетика, фарма, банки — значною мірою в портфелях трьох компаній із Нью-Йорка й Бостона. Коли ЄС оголошує «стратегічну автономію» й переозброєння на сотні мільярдів, прибуток із цього зростання частково тече через Атлантику. Європа платить, американські фонди фіксують дохід. Це не таємниця й не злочин. Це просто структура — і мало хто в європейській політиці наважується назвати її вголос.

Коротко: питання, які ставлять найчастіше

Чи справді BlackRock «володіє світом»?

Ні — юридично гроші належать клієнтам, а BlackRock ними лише керує. Але за правом голосу на зборах акціонерів «трійка» — найбільший власник у більшості найбільших корпорацій Заходу. Тож влада реальна, хоча капітал — чужий.

Скільки грошей у Великої трійки разом?

За оцінками 2025–2026 років — від 24 до 26 трильйонів доларів під управлінням. Для порівняння, річний ВВП США — близько 28 трильйонів. Тобто три приватні компанії керують сумою, порівнянною з усією американською економікою.

Що таке Aladdin і чому це важливо?

Це програмна платформа BlackRock для аналізу ризиків. Через неї проходять дані про активи на 20–25 трильйонів доларів — включно з портфелями сотень зовнішніх клієнтів. Тобто одна компанія «бачить» ризики й позиції значної частини світового інституційного капіталу.

Чому це підвищує ціни для звичайних людей?

Коли той самий інвестор володіє всіма конкурентами в галузі, у них зникає стимул жорстко воювати цінами. Академічні дослідження — щонайменше п’ятнадцять — пов’язують вищий рівень спільного володіння з вищими цінами в авіації, банках і не тільки.

Мої пенсійні гроші теж там?

Дуже ймовірно. Якщо у вас є приватна пенсія, страхова програма чи індексний ETF у ЄС або США, з високою ймовірністю він від iShares (BlackRock), Vanguard або State Street. Ви одночасно їхній клієнт — і джерело їхнього права голосу.

Що це означає особисто для вас

Якщо ви живете в Німеччині, Польщі чи США й відкладаєте на пенсію — з високою ймовірністю ваші гроші вже в одному з цих фондів. Приватна пенсія, страхова програма, ETF у застосунку брокера, план роботодавця — усе це майже завжди веде до iShares (BlackRock), Vanguard або State Street. Ви одночасно їхній клієнт і частинка їхньої влади. Ваші акції голосують — тільки не ви.

Друге. Коли економісти кажуть, що спільне володіння підіймає ціни, йдеться про ваш авіаквиток, вашу банківську комісію, ваш рахунок за зв’язок. Якщо п’ятнадцять досліджень мають рацію бодай наполовину, частину цієї надбавки платите ви — тихо, щомісяця, не знаючи причини.

Третє, і найглибше. Концентрація влади над капіталом іде поруч із концентрацією влади над інформацією та грошима як такими. Ті самі роки, коли три фонди дійшли до чверті світового ринку акцій, — це роки, коли центральні банки проєктують цифрові валюти зі здатністю бачити кожну вашу транзакцію, а дата-центри штучного інтелекту перетягують на себе ресурси цілих регіонів. Це не одна змова. Це один напрям руху: рішення, що стосуються мільярдів, ухвалюють дедалі менше людей у дедалі меншій кількості кабінетів.

Порівняйте з іншими мережами прихованого впливу, які ми картографуємо, — від газової мережі Кремля в Європі до офшорних схем еліт. Різниця в тому, що BlackRock нічого не приховує. Усе — у відкритих звітах SEC. Влада, яка не мусить ховатися, — найміцніша з усіх.

Три компанії. 26 трильйонів доларів. Одна програма, що бачить ринок наскрізь. І мільярди людей, які щоранку натискають кнопку «інвестувати», не питаючи, кому насправді дістається їхній голос. Питання не в тому, чи «Велика трійка» володіє світом. Питання в іншому: коли останній раз ви голосували проти когось із них — і чи знали ви взагалі, що маєте таке право?

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon