Johnson & Johnson: асбест у пудрі й втеча в банкрутство

Рожево-біла пляшечка. Її тримали в руках у кожній другій родині — присипати немовля після купання, промокнути складки шкіри, заглушити запах. «Johnson’s Baby Powder» продавали з 1894 року, і майже сто тридцять років вона була буквально синонімом материнської турботи. А тепер інша картина. Внутрішні лабораторні звіти самої компанії ще з 1971 року фіксували: у сировинному тальку й у готовій присипці час від часу знаходили асбест. Керівники, геологи копалень, науковці й юристи фірми про це знали. І мовчали.

31 березня 2025 року федеральний суддя з банкрутств у Х’юстоні втретє за чотири роки викинув на смітник спробу Johnson & Johnson сховатися від відповідальності. За цією спробою стояли понад 60 тисяч жінок, які стверджують, що дитяча присипка коштувала їм здоров’я, а частині — життя. Корпорація з ринковою капіталізацією понад $350 млрд рятувалася не через суд присяжних, а через юридичний трюк, у якого є навіть прізвисько: «техаський дабл-степ».

Це історія не про одну отруєну партію товару. Це про те, як найбільша у світі компанія охорони здоров’я перетворила власну відповідальність на інженерну задачу — і майже виграла. Для української діаспори, що виросла на тій самій блакитно-білій етикетці в аптеках Дортмунда, Кракова й Чикаго, тут є дуже прикладний урок: коли на кону мільярди, бренд довіри й репутація «дитячої» компанії важать рівно стільки, скільки коштує їх захистити в суді.

Пляшечка, якій вірили сто років

Johnson & Johnson заснували 1886 року в Нью-Брансвіку, штат Нью-Джерсі, троє братів на чолі з Робертом Вудом Джонсоном. Спершу — стерильні хірургічні пов’язки. Потім, 1894-го, з’явилася присипка з тальку, яку рекламували як засіб проти попрілостей у немовлят. Саме вона зробила бренд домашнім. Не ліки, не техніка — інтимний товар, який батьки наносили на найвразливіше тіло, яке в них є.

Тальк — найм’якший мінерал на планеті. Проблема в геології: у природі поклади тальку часто залягають поруч із покладами асбесту, а асбест — доведений канцероген першого класу. Немає безпечного рівня вдихання його волокон. І ось тут починається суть справи. Питання ніколи не стояло як «чи буває асбест у тальку взагалі» — буває. Питання стояло інакше: чи знала компанія, що він потрапляє в її продукт, і що вона з цим знанням зробила.

Десятиліттями відповідь Johnson & Johnson була незмінна й категорична: наша присипка не містить асбесту й не спричиняє рак. Цю мантру повторювали в рекламі, у судах, у заявах для інвесторів. Вона трималася рівно доти, доки хтось не отримав доступ до внутрішніх паперів фірми.

Що показали внутрішні документи з 1971 року

14 грудня 2018 року агенція Reuters опублікувала розслідування, яке обвалило акції компанії на 10% за один день — найгірше падіння майже за два десятиліття. Журналісти отримали доступ до сотень внутрішніх документів, службового листування, депозицій і свідчень під присягою. Висновок був сформульований без прикрас у самому заголовку: Johnson & Johnson десятиліттями знала, що в частині її дитячої присипки ховається асбест.

За даними Reuters, сировинний тальк і готова продукція компанії періодично давали позитивні тести на асбест у проміжку від 1971 року до початку 2000-х. Про це знали керівники, менеджери копалень, науковці, лікарі та юристи фірми — і всі вони, за формулюванням агенції, «переймалися проблемою та тим, як її вирішити», але так і не розкрили її ані регуляторам, ані публіці. Більше того, документи показали спроби компанії впливати на наукові дослідження щодо шкідливості тальку й гальмувати регуляторів, які хотіли обмежити вміст асбесту.

Вдумайтесь у хронологію. Перший тривожний внутрішній сигнал — 1971 рік. Публічне визнання проблеми — фактично ніколи. Між цими двома точками — три покоління дітей, присипаних щоранку. Це не недогляд і не збіг обставин. Це рішення, яке ухвалювали свідомо й повторювали роками. Такий самий патерн «знали, але мовчали заради продажів» ми вже бачили в історіях Pfizer та Bayer-Monsanto з гербіцидом Roundup — різні продукти, та однакова корпоративна логіка.

Присяжні повірили жінкам

У липні 2018 року присяжні в Сент-Луїсі винесли вирок, який струсонув корпоративну Америку. Двадцяти двом жінкам та їхнім родинам присудили $4,69 млрд: $550 млн компенсаційних збитків і $4,14 млрд штрафних. Це був перший процес у США, де присяжні напряму пов’язали асбест у тальковій присипці з раком яєчників. Жінки стверджували, що десятиліттями користувалися присипкою для інтимної гігієни — і захворіли.

Адвокат позивачок Марк Ланьє після вироку не добирав дипломатичних слів.

«Понад 40 років Johnson & Johnson приховувала докази наявності асбесту у своїх продуктах. Компанія мала б прибрати тальк із ринку, перш ніж завдавати нових страждань, шкоди й смертей від жахливої хвороби».

Марк Ланьє, головний адвокат позивачок, заява після вироку в Сент-Луїсі, липень 2018

Johnson & Johnson оскаржувала вирок роками. Апеляційний суд Міссурі 2020-го скоротив суму до $2,11 млрд і викреслив двох позивачок з юрисдикційних причин. Але головне сталося 1 червня 2021 року: Верховний суд США відмовився розглядати скаргу компанії, залишивши вирок у силі. З урахуванням відсотків фірма заплатила близько $2,5 млрд. Ланьє тоді сформулював суть так само гостро.

«Це рішення надсилає чіткий сигнал усім: ви відповісте, якщо завдасте тяжкої шкоди, за нашою системою рівного правосуддя перед законом».

Марк Ланьє, коментар після відмови Верховного суду США, 1 червня 2021

Паралельно вдарив регулятор. 18 жовтня 2019 року Johnson & Johnson відкликала 33 тисячі пляшечок дитячої присипки з однієї партії — номер 22318RB, — після того як Управління з контролю за продуктами й ліками США (FDA) знайшло асбест у зразку, купленому онлайн.

«Виявлено субслідові рівні хризотилового асбесту (не більше ніж 0,00002%)».

Офіційне повідомлення FDA щодо тесту присипки Johnson’s Baby Powder, жовтень 2019

У травні 2020-го компанія припинила продаж талькової присипки у США та Канаді, а 2023-го — по всьому світу, замінивши тальк на кукурудзяний крохмаль. Формулювання для преси було витончене: не відкликання й не вилучення з ринку, а «припинення випуску продукту», ухвалене нібито через «низькі продажі, а не через безпеку». Ланьє відреагував на це коротко: дія компанії зупинить майбутні контакти з продуктом, «але справедливість ще треба здобути для тих, хто зазнав шкоди в минулому».

«Техаський дабл-степ»: як компанія намагалася зникнути

Ось де історія перестає бути про тальк і стає про юридичну інженерію. Замість того щоб судитися з десятками тисяч позивачок у звичайних судах — де присяжні вже показали, чим це закінчується, — Johnson & Johnson винайшла обхідний маршрут.

Схема називається «техаський дабл-степ» (Texas two-step), і працює вона так. Крок перший: користуючись законом штату Техас про «поділ» компанії, фірма створює нову юридичну особу й переписує на неї всі свої тальково-асбестові борги, залишаючи реальні активи собі. 2021 року такою «сміттєвою» компанією стала LTL Management. Крок другий: цю новостворену особу, у якої немає нічого, крім боргів, відправляють у процедуру банкрутства за Главою 11. Банкрутство автоматично заморожує всі позови проти неї. Тисячі жінок втрачають право на суд присяжних і опиняються в чергу до конкурсної маси — на умовах, які диктує сама корпорація.

Фокус у тому, що банкрутіла оболонка, а материнська Johnson & Johnson залишалася однією з найприбутковіших компаній планети. Апеляційний суд третього округу це помітив і в січні 2023 року відхилив першу спробу: банкрут, за яким стоїть здоровий гігант, — не банкрут. Друга ітерація LTL завалилася того ж року з тієї ж причини.

Тоді компанія зайшла втретє — через нову оболонку Red River Talc і «передпакований» план на суму близько $9–10 млрд для врегулювання понад 90 тисяч позовів щодо раку яєчників. Цього разу справу подали в Техасі, у дружнішій юрисдикції. Але 31 березня 2025 року суддя з банкрутств Крістофер Лопес у 57-сторінковому рішенні знову сказав «ні». Причини: голосування кредиторів було проведене з порушеннями, а третім особам — роздрібним мережам і відокремленому підрозділу Kenvue — план надавав імунітет, який після рішення Верховного суду у справі Purdue Pharma та родини Саклерів став незаконним.

«Порушення в передбанкрутному голосуванні та збиранні згод, включно з нерозумно коротким часом на голосування для тисяч кредиторів, — усе це робилося, щоб набрати 75 відсотків за будь-яку ціну».

Крістофер Лопес, суддя Суду з банкрутств Південного округу Техасу, рішення від 31 березня 2025

Реакція Johnson & Johnson не залишила жодних ілюзій щодо філософії компанії.

«Компанія не має наміру врегульовувати чи платити адвокатам позивачів за такими безпідставними позовами. Відповідно, компанія сторнує приблизно $7 млрд раніше створеного резерву».

Офіційна заява Johnson & Johnson після рішення суду, квітень 2025

Прочитайте цю фразу ще раз. Компанія, яка тричі намагалася сховати ці позови в банкрутство, тепер називає їх «безпідставними» й забирає назад зарезервовані на виплати мільярди. Тобто перемога позивачок у суді насправді означає, що гроші, які могли піти жертвам, повертаються на баланс корпорації. Вибір тут очевидний, і зроблено його не на користь хворих.

Не тільки присипка: опіоїди, Risperdal і кульшові суглоби

Тальк — лише один фронт. Якщо скласти судову історію Johnson & Johnson за останні два десятиліття, вимальовується не окремий скандал, а стиль ведення бізнесу.

Опіоїди. Компанія не лише продавала знеболювальні на кшталт фентанілового пластиру Duragesic — через свої підрозділи вона постачала фармацевтичну сировину для всієї галузі. 2019 року штат Оклахома першим у країні довів справу проти виробника опіоїдів до суду. Суддя Тед Балкман зобов’язав Johnson & Johnson виплатити $572 млн (згодом суму скоригували до $465 млн) за «публічну шкоду». Правда, 2021-го Верховний суд Оклахоми це рішення скасував, визнавши, що закон про публічну шкоду тут не застосовний. Але в загальнонаціональній мировій угоді фірма все одно погодилася заплатити до $5 млрд протягом дев’яти років — як частина сукупного пакета приблизно на $26 млрд разом із трьома найбільшими дистриб’юторами ліків. Роль консультантів, які «оптимізували» продажі опіоїдів, окремо задокументована в історії McKinsey.

Risperdal. У листопаді 2013 року Johnson & Johnson уклала з Міністерством юстиції США угоду на $2,2 млрд — на той момент один із найбільших штрафів за неправдиве маркування ліків в історії. Компанія просувала антипсихотик Risperdal для застосувань, не схвалених FDA: літнім людям із деменцією та дітям. Окремо йшлося про хабарі лікарям і аптечним мережам. У хлопчиків Risperdal спричиняв гінекомастію — ріст грудних залоз; ці справи потім роками тягнулися у Філадельфії. Структура штрафу показова: $485 млн кримінальних, $1,72 млрд цивільних.

Кульшові суглоби DePuy. Металеві імпланти ASR виробництва підрозділу DePuy почали руйнуватися в тілах пацієнтів, вивільняючи частинки кобальту й хрому в кров. 2010 року їх відкликали. У листопаді 2013-го компанія погодилася на врегулювання приблизно на $2,5 млрд для близько восьми тисяч пацієнтів — по чверть мільйона доларів на людину за повторні операції та отруєння металом.

Тальк, опіоїди, психотропні препарати, суглоби. Чотири різні продукти, чотири різні механізми шкоди — і одна незмінна модель поведінки: продавати, поки не спіймають, а спіймавши, торгуватися про суму.

Хто платить — і хто ні

Тепер порахуймо чесно. За два десятиліття Johnson & Johnson виплатила мільярди: $2,5 млрд за тальк у Сент-Луїсі, $2,2 млрд за Risperdal, до $5 млрд за опіоїди, $2,5 млрд за суглоби DePuy. Сума вражає лише доти, доки не поставиш її поруч із доходами компанії — а вони роками перевищували $80 млрд щорічно. Штрафи в такій системі координат перестають бути покаранням і стають рядком у бюджеті. Вартістю ведення бізнесу.

А тепер головне питання, яке в цих історіях завжди залишають за кадром: хто сів? Скільки керівників Johnson & Johnson, які, за документами Reuters, знали про асбест ще з 1971 року, понесли особисту кримінальну відповідальність? Відповідь — жоден. Компанія платить, топменеджмент отримує бонуси, акціонери — дивіденди. Найбільші з тих акціонерів — усе ті самі гіганти управління активами BlackRock, Vanguard і State Street, для яких «юридичні ризики» — просто ще одна змінна в моделі оцінки.

Це і є ширша хвороба, а не окремий випадок. Коли корпорація може роками приховувати канцероген у дитячому товарі, потім тричі намагатися втекти від жертв через банкрутство, а в підсумку назвати їхні позови «безпідставними» й повернути собі $7 млрд резерву — це означає, що система відповідальності зламана на структурному рівні. Ми докладно описували цей злам у матеріалі про колапс переслідувань «білих комірців» у США: еліту фактично перестали судити. Тут та сама логіка, тільки на кону — здоров’я мільйонів немовлят, а не абстрактні фінансові махінації. Порівняйте це зі скандалами навколо дитячих сумішей Nestlé: індустрія, що заробляє на найменших, найважче визнає свою провину.

Для читача-емігранта тут прихована незручна деталь. Ці судові війни, ці розкриті документи, ці 57-сторінкові рішення суддів — усе це відбувається в американській системі, яка попри всі свої вади хоча б дозволяє двадцяти двом жінкам виграти в корпорації-гіганта. У багатьох країнах, звідки ми родом, такий позов не дійшов би навіть до першого засідання. Слабка втіха. Але важлива.

Що це значить особисто для вас

Не варто вдаватися в паніку: одна пляшечка присипки не вирок, а ризик пов’язаний передусім із багаторічним регулярним застосуванням тальку в інтимній зоні. Але висновок із цієї історії ширший за питання «викидати чи ні стару баночку з полиці».

Урок простий і незручний: слово «дитячий» на етикетці не є гарантією безпеки. Це маркетинг. Компанія, яка сто років продавала образ материнської ніжності, паралельно судилася за право не попереджати про асбест. Довіра до бренду — це актив корпорації, а не ваша страховка. Коли наступного разу реклама переконуватиме, що товар «перевірений поколіннями» й «створений із турботою», згадайте внутрішні звіти 1971 року, які лежали в сейфі, поки на полицях стояла та сама рожево-біла пляшечка.

Johnson & Johnson і досі наполягає: її присипка безпечна, а рак не пов’язаний із тальком. Понад 60 тисяч позивачок, п’ять суддів, регулятор і власні документи компанії кажуть інше. Тож питання насамкінець не в тому, чи заплатить корпорація. Заплатить — з калькулятором у руках, як за черговий рядок витрат. Питання в іншому: скільки ще коштує людське життя, якщо його можна списати в резерв — а потім забрати той резерв назад?

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon