Служба безпеки України 9 липня повідомила про викриття схеми, за якою державна Агенція оборонних закупівель уклала з приватним підрядником контракт на 6000 одноразових протитанкових гранатометів RPG-75M на 637 млн грн, а постачальник видав за нові вироби, компоненти яких, за даними слідства, виготовлено у Чехословаччині між 1986 і 1988 роками. Командування Сил логістики Збройних сил попереджало замовника про неефективність цієї зброї ще до підписання угоди.
Постачальником у справі фігурує ТОВ «Українська бронетехніка» — один з найбільших приватних оборонних виробників країни. Компанія відкидає звинувачення і заявляє, що співробітники СБУ під час обшуку побили її топменеджера. Слідство і підрядник дають діаметрально протилежні версії того, що сталося за зачиненими дверима арсеналу і в будинку керівника.
- Що встановила СБУ
- Чому вік цієї зброї — питання не лише грошей
- Обшуки і заява про побиття топменеджера
- Що відповідає «Українська бронетехніка»
- Агенція, яку зробили взірцем — і зламали
- Не поодинокий випадок
- Чиї гроші стоять за контрактом
- Більше матеріалів
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
- МАГАТЕ: КНДР збудувала другий завод збагачення урану в Йонбені
Що встановила СБУ
За версією слідства, оприлюдненою 9 липня, державне підприємство «Агенція оборонних закупівель» уклало контракт на постачання 6000 одноразових протитанкових гранатометів RPG-75M загальною вартістю 637 млн грн — близько 15,9 млн доларів за курсом на момент угоди. RPG-75 — чехословацька розробка кінця 1970-х: легкий одноразовий реактивний протитанковий засіб, який армії Варшавського договору знімали з озброєння ще у 1990-х. У бойових умовах 2026 року проти сучасної російської броні з динамічним захистом його ефективність обмежена.
Про це замовник знав заздалегідь. За даними СБУ, Командування Сил логістики Збройних сил ще до укладення контракту письмово попередило Агенцію, що цей тип зброї неефективний, і пропонувало розглянути інші моделі. Контракт усе одно підписали. Підрядник отримав авансовий платіж у розмірі 318,5 млн грн — половину суми угоди — ще до того, як хоч один гранатомет надійшов у війська.
У травні 2026 року перша партія — 3024 гранатомети — надійшла на арсенал однієї з військових частин Сил логістики. Під час приймання правоохоронці виявили ознаки перемаркування: під новими наклейками проступало старе чеське маркування, а самі компоненти, за висновком СБУ, датовані 1986–1988 роками. Іншими словами, зброю віком майже сорок років переклеїли й провели документами як новий виріб.
Слідство кваліфікує це як заволодіння державними коштами в особливо великому розмірі та можливу змову між посадовцями замовника і представниками підрядника. Без такої змови, наголошують у СБУ, ця закупівля не могла б відбутися, оскільки попередження логістів мало зупинити угоду на етапі узгодження. Хто саме в Агенції провів платіж попри застереження військових — ключове питання, на яке слідство поки що публічно не відповіло.
Сума авансу тут важливіша за загальну ціну контракту. 318,5 млн грн держава віддала наперед за товар, який власні логісти вважали непридатним, і отримала перемаркований склад 1980-х. Це гроші, які в умовах війни мали піти на боєприпаси, дрони або засоби, що реально пробивають броню.
Чому вік цієї зброї — питання не лише грошей
Одноразовий гранатомет — це не автомат, який десятиліттями лежить на складі й стріляє. RPG-75 споряджений реактивним пороховим зарядом і кумулятивною бойовою частиною, а обидва компоненти з роками деградують. Порох втрачає стабільність горіння, пластикові й гумові ущільнення розсихаються, а кумулятивний облицювальний конус може дати неповний або нерівномірний струмінь. Виріб, зібраний у 1986–1988 роках, після майже сорока років зберігання — це не просто застаріла модель, а зброя з непередбачуваною поведінкою в момент пострілу.
Ризик тут несе не абстрактний бюджет, а конкретний боєць. Осічка одноразового реактивного засобу, передчасний спрацьовування або недостатнє пробиття означають, що солдат, який навів гранатомет на російський танк, залишається беззахисним — або отримує поранення від власної зброї. Саме про це, за логікою справи, і попереджало Командування Сил логістики, коли радило замовнику не купувати цю модель. Перемаркування перетворює технічну ваду на подвійний обман: держава платить за нове, а на передову їде потенційно небезпечний музейний експонат.
Обшуки і заява про побиття топменеджера
9 липня СБУ провела 13 обшуків — в офісах державного підприємства «Агенція оборонних закупівель», у приміщеннях компанії-підрядника та за місцем проживання причетних осіб. Того ж дня історія вийшла за межі звичайного корупційного розслідування.
«Українська бронетехніка» публічно заявила, що під час обшуку в приватному будинку співробітники СБУ побили першого заступника директора підприємства Максима Полив’яного. За версією компанії, топменеджер отримав численні травми і струс мозку та був госпіталізований. Гендиректор «Української бронетехніки» Владислав Бельбас звинуватив спецслужбу у застосуванні грубої фізичної сили і назвав дії правоохоронців сталінськими методами.
СБУ того ж дня, у четвер, відповіла через свій Telegram-канал і повністю відкинула звинувачення.
«Під час проведення зазначених слідчих дій фізичне насильство до жодної особи не застосовувалося; обшуки відбувалися в межах Кримінального процесуального законодавства, і зауважень від учасників слідчих дій не надходило. Про це свідчать протоколи обшуків, а також відеозаписи проведених слідчих дій.»
Служба безпеки України, повідомлення в Telegram, 9 липня 2026
Дві сторони апелюють до різних доказів. Компанія говорить про госпіталізацію і струс мозку; спецслужба — про протоколи й відеофіксацію, які нібито підтверджують законність обшуку. Незалежного медичного висновку, який публічно закрив би питання про травми Полив’яного, на момент публікації немає.
Цей епізод одразу отримав політичне забарвлення. Для критиків силового блоку це приклад того, як обшук у бізнесі перетворюється на демонстрацію сили без вироку суду. Для СБУ це рутинна слідча дія у справі про розкрадання оборонних коштів під час війни. Обидві рамки зручні — і жодна не відповідає на головне: чи були гранатомети справді старими і хто санкціонував аванс.
Ми писали, як силові структури під час воєнного стану діють на межі процесуальних гарантій — від практики бусифікації територіальних центрів комплектування до цифрових штрафів через «Резерв+». Скарга на побиття під час обшуку лягає в той самий ряд питань про межі повноважень — незалежно від того, винна компанія в підміні товару чи ні.
Що відповідає «Українська бронетехніка»
Компанія не обмежилася заявою про побиття. У власній версії подій «Українська бронетехніка» стверджує, що виконала контракт сумлінно і що претензій замовника до товару не було.
За словами підрядника, у травні 2026 року він передав вироби вантажоодержувачу, якого визначила Агенція оборонних закупівель, а в червні повністю виконав умови контракту. Компанія наголошує, що гранатомети остаточно не прийняті Агенцією, проте жодної рекламації від замовника вона не отримувала.
«Продукцію передано вантажоодержувачу, визначеному замовником; станом на момент обшуків жодної рекламації від замовника не надходило. Співробітники СБУ фальсифікують інформацію про гранатомети і проводять експертизи без залучення виробника.»
ТОВ «Українська бронетехніка», офіційна заява, 9 липня 2026
Тут криється юридичний вузол справи. Якщо товар формально не прийнято на баланс, держава теоретично ще може відмовитися від нього і повернути аванс. Але 318,5 млн грн уже сплачено, а перемаркування, яке зафіксувала СБУ, ставить під сумнів саму природу поставки: йшлося про новий виріб чи про списаний склад під новою етикеткою. Виробник наполягає, що експертиза без його участі не має доказової сили. Слідство — що маркування 1986–1988 років говорить саме за себе.
«Українська бронетехніка» — не маргінальний гравець. Компанія відома бронеавтомобілями, безпілотними наземними платформами і активно просуває себе на європейському ринку оборонних технологій. Публічний конфлікт зі спецслужбою для такого підрядника — репутаційний удар, який він намагається перевести у площину незаконного тиску на бізнес. Хто має рацію, вирішить не пресреліз, а суд і незалежна експертиза партії.
Агенція, яку зробили взірцем — і зламали
Щоб зрозуміти, чому саме Агенція оборонних закупівель опинилася в центрі скандалу, треба повернутися на два роки назад. Це підприємство створювали як вітрину антикорупційної реформи оборонного сектору — і саме навколо контролю над ним розгорнулася одна з найгостріших апаратних воєн усередині влади.
Директоркою Агенції була Марина Безрукова — менеджерка, яка до того очистила закупівлі в «Укренерго». В оборонних закупівлях вона зробила ставку на прямі контракти з виробниками замість посередників. За оцінкою German Marshall Fund, під її керівництвом частка посередників у закупівлях впала з 81% до 12% — держава почала платити напряму заводам, а не ланцюжку прокладок, що накручували ціну.
Наприкінці 2024 — на початку 2025 року навколо Безрукової спалахнув конфлікт із тодішнім міністром оборони Рустемом Умєровим. Її ім’я зникло з державного реєстру як директорки, тоді як сама Агенція наполягала, що вона досі керівниця. Зрештою Міноборони усунуло Безрукову, а виконувачем обов’язків директора призначило Арсена Жумаділова, який раніше очолював Державний оператор тилу; офіційно його затвердили 6 березня 2025 року.
Реформатори сприйняли усунення Безрукової як спробу повернути контроль над грошовими потоками. 28 січня Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження щодо можливого зловживання владою з боку самого Умєрова у зв’язку із ситуацією навколо Агенції. Умєров відкидав звинувачення; згодом, під час урядового перезавантаження у липні 2025 року, він перейшов з посади міністра оборони на посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони, зберігши нагляд за закупівлями зброї та угодами з партнерами.
У січні 2026 року Агенцію оборонних закупівель і Державного оператора тилу об’єднали в єдину структуру управління — реформу провели швидше, ніж планували. Прибічники злиття говорили про економію і кращу координацію. Критики попереджали, що об’єднання двох великих закупівельних органів під одним дахом концентрує контроль над мільярдами і послаблює запобіжники, які будувала команда Безрукової.
Справа про гранатомети 1980-х лягає саме на цей контекст. Орган, який мав стати символом прозорості, за версією слідства сплатив аванс за перемаркований мотлох попри пряме попередження військових. Незалежно від того, чим завершиться конкретне провадження, воно б’є по головному активу реформи — довірі до того, що держава платить за реальну зброю, а не за етикетку.
Історія українських оборонних грошей знає прецеденти більшого масштабу — від схем навколо ПриватБанку до глобальних оборонних гігантів, які заробляють на кожній фазі війни, як Lockheed Martin чи учасники програми GCAP. Різниця в тому, що тут ідеться не про майбутні контракти, а про зброю, яку прямо зараз мали отримати солдати на передовій.
Не поодинокий випадок
Гранатомети 1980-х — лише останній епізод у ряду розслідувань навколо українських оборонних закупівель за останній рік. У серпні 2025 року Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура завершили досудове слідство у справі про закупівлю безпілотників і засобів радіоелектронної боротьби, де фігурантами стали вісім осіб, серед них колишній голова обласної адміністрації та народний депутат.
За матеріалами НАБУ, з травня по вересень 2023 року Держспецзв’язку закупила 400 дронів DJI Mavic 3 і 1300 Autel Evo Max 4T за цінами на 70–90% вищими за ринкові, завдавши державі понад 90 млн грн збитків. Слідство встановило схему, у якій підконтрольні фірми імітували конкуренцію, а організатори отримували відкати до 30% вартості контрактів; за кордоном заморозили понад 4 млн доларів, ще 17 млн грн — в Україні. Окремо антикорупціонери фіксували переплату в закупівлі FPV-дронів для підрозділу Нацгвардії — майже 10 млн грн контракту за перевитрати понад 3 млн.
Патерн повторюваний: ціна, накручена через посередників або підконтрольні фірми, товар нижчої якості чи віку, ніж заявлено, і платіж, проведений попри сигнали.
«Оборонному відомству України потрібен захист — від самого себе.»
German Marshall Fund of the United States, аналітична записка про реформу оборонних закупівель
Аналітики German Marshall Fund ще торік попереджали, що внутрішні запобіжники не повинні дозволяти апаратним конфліктам згортати реформу закупівель. Справа про гранатомети показує, що після усунення команди Безрукової й злиття закупівельних органів ці запобіжники спрацьовують уже постфактум — на етапі обшуку, а не узгодження контракту. Про те, як держава заробляє й витрачає на кожній фазі війни, ми писали і в матеріалі про оборонні асигнування та підрядників.
Чиї гроші стоять за контрактом
637 млн грн у контракті на гранатомети — це не абстрактний рядок бюджету. Оборона України у 2026 році тримається значною мірою на податках та військовій допомозі партнерів, і левову частку цих коштів дають країни, де живе основна аудиторія цього видання — Німеччина, Польща, держави ЄС. Коли Берлін чи Варшава перераховують кошти на озброєння Києва, вони фактично поповнюють ту саму систему, всередині якої стала можливою угода на перемаркований склад 1986 року.
Саме тому кожен випадок такого штибу має подвійну ціну. Перша — військова: підрозділ замість дієвого протитанкового засобу отримує зброю, зняту з озброєння ще у минулому столітті. Друга — політична: кожен скандал у закупівлях дає аргумент тим силам у ЄС і США, які виступають проти подальшої допомоги Україні, і ускладнює життя урядам, що цю допомогу відстоюють. Внутрішня корупція перетворюється на зовнішньополітичну зброю проти самої держави.
Це не аргумент проти допомоги — це аргумент за контроль над тим, як її витрачають. Прозорість закупівель, яку будувала команда Безрукової, була не бюрократичною забаганкою, а умовою, за якої партнерські гроші доходять до окопу, а не осідають на різниці між ціною нового виробу і ціною перемаркованого брухту.
Ця справа перевіряє не так винність конкретної компанії, як здатність держави карати своїх під час війни, коли будь-яке розслідування легко подати як удар по обороноздатності. Заява «Української бронетехніки» про сталінські методи і відповідь СБУ про відеопротоколи — це вже боротьба за те, як історію запам’ятають, ще до того, як експертиза встановить вік гранатометів. Від того, чия версія витримає перевірку судом, залежить не лише доля 318,5 млн грн, а й довіра партнерів до всієї системи, через яку до України заходить зброя.
Слідство у справі триває; жодних підозр публічно не оголошено, а вину фігурантів має встановити суд. Партію з 3024 гранатометів вилучено для експертизи, результати якої визначать, чи йдеться про виріб 1986 року під новою етикеткою. Місцеперебування решти 2976 одиниць за контрактом і питання про повернення авансу в 318,5 млн грн залишаються відкритими.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
1 thought on “СБУ виявила гранатомети 1980-х у контракті оборонзакупівель”
Comments are closed.